Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

Люк кивнув і зосередився на своїх відчуттях, намагаючись відчути будь-які загрози за допомогою Сили. Вони повільно просувалися вперед, обминаючи патрулі та пастки.

 

Коли вони наблизилися до входу в базу, Люк побачив групу імперських штурмовиків, що охороняли ворота. Квінлан жестом показав, що вони повинні діяти швидко і безшумно. Люк витягнув свій світловий меч і, разом з майстром, рішуче рушив уперед.

 

— Зараз! — прошепотів Квінлан, і вони кинулися в атаку.

 

Світлові мечі засвітилися яскравим світлом, розрізаючи темряву. Штурмовики не встигли навіть зрозуміти, що відбувається, як один за одним падали на землю. Люк і Квінлан діяли злагоджено і швидко, не даючи ворогам жодного шансу.

 

Коли останній штурмовик впав, вони швидко пройшли крізь ворота та опинилися всередині бази. Вони знали, що попереду ще багато небезпек, але їхня рішучість була незламною.

 

— Діти мають бути десь тут, — сказав Квінлан, оглядаючи коридор. — Ми повинні знайти їх якомога швидше.

 

Люк кивнув і вони продовжили рухатися вперед, готові до будь-яких випробувань, що чекали на них в темних коридорах імперської бази. Їхня місія тільки починалася, і вони були готові зробити все можливе, щоб врятувати дітей і доставити їх у безпеку.

 

 

Люк і Квінлан обережно просувалися темними коридорами імперської бази, коли раптом відчули присутність когось потужного в Силі. У повітрі відчувалася напруга, і вони знали, що наближаються до важливого моменту.

 

— Люк, будь готовий, — прошепотів Квінлан, піднімаючи руку, щоб зупинити учня.

 

Раптом перед ними з тіні вийшла жінка з яскраво-рудим волоссям і пронизливими зеленими очима. Вона тримала в руках світловий меч, який світився червоним світлом.

 

— Мара Джейд, — сказав Люк, впізнавши її. — Імперський вбивця Імператора.

 

Мара усміхнулася, але в її очах була тривога.

 

— Люк Кенобі, — відповіла вона. — Я знала, що ти прийдеш. Але ти не зможеш врятувати цих дітей. Я не дозволю.

 

Квінлан і Люк обмінялися поглядами, а потім Люк зробив крок уперед.

 

— Мара, ти не зобов'язана слідувати шляхом темної сторони, — сказав він м'яко. — Ти можеш змінитися. Ми можемо допомогти тобі.

 

Мара засміялася, але в її голосі була нотка невпевненості.

 

— Ти наївний,Кенобі . Імператори не змінюються, і я не виняток.

 

Люк підняв свій світловий меч, але не атакував. Він намагався достукатися до її серця.

 

— Ти не повинна бути рабинею Імперії, Мара. Ти можеш бути вільною. Ти можеш знайти свій власний шлях.

 

Мара завагалася, і в цей момент Квінлан скористався можливістю, щоб обійти її боком. Але перш ніж він встиг наблизитися, Мара знову зосередилася та атакувала.

 

Світлові мечі зіткнулися, і почалася запекла битва. Люк і Квінлан діяли злагоджено, намагаючись не завдати Марі шкоди, але вона билася з усією люттю темної сторони. Проте Люк помітив, що її удари були менш агресивними, а її очі виказували сумнів.

 

— Мара, подумай про те, що ти робиш! — крикнув Люк, ухиляючись від її атаки. — Ти не повинна бути частиною цього зла! Ти можеш знайти інший шлях, шлях до світла.

 

Мара зупинилася на мить, її меч затремтів у руках. Внутрішній конфлікт був очевидним на її обличчі. Вона дивилася на Люка, і в її очах відбивалося щось більше, ніж просто лють.

 

— Я… я не знаю, — прошепотіла вона, відступаючи на кілька кроків.

 

Люк зробив крок уперед, обережно поклавши руку на плечі Квінлана, щоб зупинити його.

— Ми можемо допомогти тобі, Мара, — сказав він тихо. — Ми всі робимо помилки, але завжди є можливість змінитися.

Мара дивилася на нього, її обличчя було сповнене сумнівів і болю. Вона знала, що Люк говорить правду, але страх і гнів все ще тримали її в полоні.

 

— Я повинна піти, — раптом сказала вона, відступаючи далі. — Я повинна подумати.

І з цими словами, вона швидко відступила, зникнувши в темряві коридору.

 

Люк і Квінлан стояли на місці ще кілька секунд, переварюючи те, що сталося. Потім Квінлан заговорив:

— Ми повинні продовжувати. Час не на нашому боці.

Люк кивнув, все ще відчуваючи хвилювання після зустрічі з Марою. Він знав, що це була лише перша битва у довгій війні за її душу. Але зараз їхньою головною метою було врятування дітей.

— Люк доберусь  .Промовив Квінлан  коли побачив що його падаван вітає в хмарах

— Вибач майстре  промовив молодший Кенобі .Перехваливши меч зручніше 

— Ця дівчина зовсім тобі голову скрутила 

— Зосередься на завданні, Люку, — сказав Квінлан, його голос був сповнений рішучості. — Ми тут, щоб врятувати дітей.

Люк кивнув, відчуваючи, як його думки повертаються до теперішнього моменту. Він глибоко вдихнув і зосередився на своєму завданні. Їхнє завдання було надто важливим, щоб дозволити собі відвертатися.

— Ти правий, майстре, — відповів він, відчуваючи нову хвилю рішучості. — Продовжмо.

Вони продовжили рухатися вперед коридорами бази, уважно оглядаючи кожен кут і прислухаючись до кожного звуку. Люк відчував, як його зв'язок із Силою допомагає йому орієнтуватися в лабіринті, і він відчував, що вони наближаються до своєї мети.

Раптом вони почули тихі голоси з однієї з кімнат. Люк зупинився і жестом показав Квінлану, щоб той був обережним. Вони повільно наблизилися до дверей і зазирнули всередину.

У кімнаті було кілька дітей, які сиділи на підлозі, оточені імперськими штурмовиками. Діти виглядали наляканими, але неушкодженими. Люк відчув полегшення, побачивши, що вони все ще в безпеці.

— Ми повинні діяти швидко, — прошепотів він до Квінлана.

Квінлан кивнув і вони підготувалися до атаки. Люк відчув, як його адреналін знову спалахнув, і він зосередився на своїй меті.