Ксандер Демір - Під моїм (палким) наглядом , Ксандер Демір

- Гаразд, гаразд. Я вкотре став дурнем, - він підняв руки догори, немов його спіймала поліція на крадіжці. – Я чесно.. Це останнє, що я думав почути. Гадав, що ти більше схильна до моди, б’юті там усякі, косметика, чи ще щось. Але не кондитерська. Власна.

- Я з дитинства обожнюю готувати солодке.

- Я ненавиджу солодке.

- Ти не коштував справжнє солодке! – запевнила я, закотивши очі.

- П-ха! – Дем’ян іронічно посміхнувся. – І саме твоє солодке – це справжнє солодке, яке варте уваги навіть тих, хто його терпіти не може?

- Закладемося? – я простягнула йому свою долоню, посміхаючись.

- На що? – він також посміхнувся і взяв долоню у свою. Я вкотре звернула увагу на його татуювання, про які так давно хочу почути його думку.

- Завтра, точніше вже сьогодні, я приготую тобі свої фірмові сінабони. І якщо тобі вони сподобаються, ти припиняєш звертатись до мене на «ви», навіть у робочий час.

- Окей, - він видихнув, задумуючись. – А якщо мені не сподобаються, то ти перестанеш називати мене старим дідом, а ще будеш готувати для мене цілий тиждень.

- А не забагато для тебе?

- Достатньо, аби я з’їв щось солодке.

- Дем’яне, ми й так можемо готувати разом, а не кожен окремо. Я тобі пропонувала це ще в перший день!

- Добре! Тоді, я реально не знаю, що ще можна загадати, - пробубнів хлопець, кривлячись. – Мені доста буде того, що я перестану бути старим дідом з аптечкою.

- Ти й так будеш ним, - тихенько посміялась. Проте Дем’ян лише похитав головою і закотив очі, як він вміє – дуже награно.

- Побачимо ще, хто переможе. Я терпіти не можу усе солодке, тому я буду дуже критичним в оцінюванні! – він кивнув так, ніби вже переміг, а потім ми розбили своє рукостискання.

- Побачимо, побачимо, - також переможно усміхнулась, адже я впевнена, що ніхто не здатен приготувати такі смачні сінабони, як це вмію я!