Олександр Міхед - Понтиїзм. Казки кінця світу

Кров. Скрізь кров.

* * *

Різко прочиняються двері у спальню. На порозі стоїть Чотири і задоволено всміхається.

* * *

Вони цілуються, розмазуючи кров.

Один закінчує розпочате — вдягає презерватив.

* * *

Вони лежать на дивані у передпокої. Двері у спальню прикриті.

— Я гадав, ти нічого не знаєш, — каже він, ніжно обіймаючи її.

Чотири сміється:

— Вона ж і моя сестра зрештою. Ця сучка давно наривалася. Я довго думала, для чого ти її так обхажуєш. — Один почав червоніти, підскочив пульс. — Ой, зай, тікі не треба робити тут невинні очі. Я ж не могла повірити, що ти ту сучку просто так трахаєш. Я тільки, коли побачила, як ти його речі…

— Як побачила? Стоп. Як це ти побачила? — схопився Один.

— От дурачок, — погладила його по щоці, — помниш, я в них дизайн робила. Ну, от тоді я камери сюди і провела.

Один здивовано на неї витріщався:

— Ну, от знову ці очі. Ну, шо тут не понятно? Ці придурки мене реально замахали. Завжди такі усікі-пупусікі. Такі улибчиві, тіпа всьо завжди зашибісь. От я і захотіла за цими животними понаблюдать. Ну, і ти, правда, ще той звір. Так Два трахав. Ух. Сначала рєвность пробрала. А тоді аж якось гордость пройняла, — засміялася Чотири.

Один мовчав. Тоді запитав:

— І що ти побачила?

— Нічого. Їдять, сплять, трахаються при виключеному світлі. В суботу зранку їй каву в ліжко. В неділю вона йому кашу варить. А потім появився ти. Стало трохи веселіше.

— Стоп. А де це ти все дивилася?

Чотири секунду вагалася, ніби вирішуючи, чи розкривати всі секрети, чи ні. Але відступати було запізно.

— Апаратура вся стоїть тут рядом. Два поверхи вище. Я тут квартиру знімаю. Помниш мою тьотю Галю. Ага, та шо з органів. То їхня квартира була. А тоді криза, урізка бюджету, скорочення кадрів і вся така хєрня. Їм треба було якось бабки зароблять. От мені квартиру і здавали, — Чотири зробила паузу, ніби наважуючись на останній крок. — Стрьомно тут було появляться. Можна було напороться на когось, хто Два знає. Чи на неї саму. — Пауза. — Потім. — Рідко я тут, коротше, появлялась. Мені сигнал на прийомник ішов. Він у нас дома. Ага, дома. Я могла за ними дивитися, поки ти там футбол втикав і серіали свої на компі ганяв, — тільки зараз Чотири побачила, що коїться з Один. Він хапав повітря.

Чотири встала з дивану. Взяла його голову у свої долоні. Їхні очі зустрілися.

— Зай. Зай, послухай мене. Знаю, я мала тобі всьо розказати. Так не можна було. Але, я ж мовчу про одного красунчика-трахунчика, який заліз моїй сестрі в труси, наставив роги своєму брату-блізнєцу, а тоді ще й убив мою сестру. Ножичком так акуратненько штрикнув. Не знаєш, зай, хто це був? Шо за умнічка? М?

— Перестань, прошу, перестань.

— Кров’ю тут усе заляпав. І сперми тут набризкав у всіх кутках стільки, що попробуй одмий тепер.

— Перестаньперестань, — скоромовкою благає Один.

— Придурок, як тепер будемо з цими слідами пораться? Ти про це подумав?

— Перестаньперестань, — скиглить Один.

Чотири дає йому ляпаса.

— Заспокойся, — каже вона металічним владним голосом. — Скажи, для чого вбив сестру?

Один мовчки крутить головою.

— Зай, скажи для чого було вбивати Два? Згадуй, — ніжним голосом шепоче Чотири і раптом дає ще одного ляпаса. — Давай, блядь, згадуй!

— Я хотів підставити Три, — глибоким голосом шепоче Один.

— Давай, давай.

— Я хотів підставити Три.

— Давай, зай.

— Я хотів підставити Три, — твердішим голосом каже Один. І далі:

— Я хотів підставити Три, щоб усі подумали, що це він замочив Два. Що це він убивця.

— За що ти хотів із ним так?

— За все.

— За все? — перепитує Чотири.

— За все, — Один піднімає на неї очі. У тверезому і впертому погляді Чотири впізнає свого самця. Свого Одного.

— За все. Яким він був. Наглим. Завжди таким упевненим. Усміхненим. Всі просто тащилися від нього. Три такий-розтакий. А він зразу: нє-нє, це не я. Ти, скурвний син, ти!!! Ти завжди був першим. Тепер ти ніхто. Просто купа розчавленого гівна, яка все життя буде виправдовуватися і молити прощення.

Чотири зачудовано дивилася на нього. Вони поцілувала його.

— Да, мій звірьониш, да! Тепер давай тут приберемося. І підготуємо все для його приїзду.

— Давай закінчимо це все, — сказав Один, вдягаючи резинові рукавички.

* * *

Вони добре попрацювали. З кожною вичищеною дрібкою одне з чисел їхнього життєвого рівняння поступово стиралося. Зникав сам зв’язок, що тримав її тут.

* * *

Часом буває «все складно».

Часом — усе буває складно.

А часом навіть числа, як і люди, можуть зраджувати. І мститися за все.

Маха

У свої 30 вона мала кілька імен. Кожен називав її по-своєму. Хтось кликав Марією, хтось — Машою. Але частіше — Махою. Може, так воно і має бути: скільки імен, стільки і доль.

Маха була з тих жінок, чия життєва мудрість йшла не від прочитаних книжок чи закінчених університетів. Вона володіла мудрістю, що не залежна від кількості набитих гуль.

Маха була сезонною продавчинею. Влітку вона продавала плавки і темні окуляри, восени — картоплю та дощовики, взимку — угі та сушарки для взуття, а навесні — проліски і «термоетикетки для пасхальних яєць», — з гордістю полюбляла вона проказувати завчену фразу. Часом Маха, відчуваючи максимальну наживу, змінювала свій розмірений сезонний ритм. Але в таких випадках їй зазвичай не щастило — чи то доправка затримується, чи то пізно додумалася. От навіть намордники-респіратори привезли після закінчення епідемічної істерії. А новорічні петарди і феєрверки завезли тільки після 8-го березня. Добре хоч не сильно відсиріли, так на 9-те травня нормально розпродалися.

Але Маха, як порядна бізнес-леді, як кожна базарна аристократка, котра починала з продажу насіння та жуйок, мріяла про свою справу.

Вона обожнювала будувати повітряні замки і теоретичні бізнес-плани, з яких, за всіма законами аеродинаміки, виходив повний пшик.

Маха не могла зробити перший крок. Їй це не було і треба — весь уявний бізнес крутився в її чорнявій мрійливій голівці, вибухаючи мисленнєвими експериментами.

Своїм подружкам, що тільки підсміювалися з неї, вона дарувала ідеї щодня.

Якось вона придумала секс-шоп «Зоосекс», де на кожному товарі було би написано «Пробуди в собі тваринні інстинкти». Іншим разом, відвідавши