Кулик Степан - Відродження-2, Кулик Степан

Сиро, прохолодно і ще темніше, якщо, звичайно, у темряви бувають відтінки. І трупи… Машинально обшукавши їх, я став багатшим на кілька сухпайків та флягу з водою. Автомати у небіжчиків були, але патрони вони вистріляли до одного. А це означає, що вогнепальна зброя в майбутньому бою не ефективна. Загалом нічого іншого я і не очікував. З урахуванням досвіду здобутого у підземному складі. Якщо врахувати, що обидві ці споруди приблизно одного віку, то і система охорони не повинна дуже сильно відрізнятися.

А ось і підтвердження.

Як тільки ми спустилися на другий рівень, як попереду показався знайомий силует.

«Робот-охоронець, тип МРО-51. Рівень 6», — підтвердила система.

Старий знайомий. Ручний кулемет на озброєнні, швидкість пересування у всіх площинах і середній захист. Працювати з ним краще на випередження.

Бластер у руці, наводжу приціл на робота, що ще не активувався, і плавно тисну спуск.

— Пшшш…

Плазмовий заряд пропалює в павукоподібній машині акуратний отвір в районі блоку керування, і робот розпластується на підлозі, купкою металобрухту.

— Мінус один…— повідомляю дівчат. Чую за спиною задоволене сопіння. І читаю коментар:

«У зв'язку з проходженням данжу у складі групи, отримуваний досвід ділиться рівномірно на всіх учасників»

Немає проблем. Мені до наступного рівня трохи менше двох тисяч бракує. Якщо це третина, значить, треба завалити шість або сім таких залізяк. Хоча, з урахуванням підвищеної нагороди за проходження, навіть менше. Цілком реально. А ось дівчата, з їхніми початковими рівнями, можуть цілком непогано піднятися. Що не може не тішити. Пам'ятається, за цих малих охоронців я на складі близько семи сотень досвіду отримував. І це за роботів четвертого рівня. За «шостих» ще більше дадуть. Ну і про боса локації, звісно ж, не варто забувати. Так що все пучком.

О, а ось і другий.

Схожий на павука переростка робот вилетів звідкись із-за повороту, перестрибнув через останки товариша і, не знижуючи темпу, метнувся до нас по стіні.

Але ці їхні хитрощі були мені добре відомі, так що зненацька не застали.

— Пшшш…

— Бемц! — охоронець з гуркотом падає на підлогу, гримаючи, як купа заліза.

— Мінус два…

Але розслаблятися зарано. З тріском довгих кулеметних черг, намагаючись придушити противника психологічно, з того ж отвору вилітають ще два охоронці. Стрілянина, хоч і не прицільна, в закритому приміщенні загрожує рикошетами. Мені, під силовим коконом вони нешкідливі, а ось Оленка не захищена від подібних гостинців.

— Сашко! Ставай поряд! Олено! Тримайся за нами. Щоб навіть вуха не стирчали.

— Я що, схожа на ельфа? — бурчить білявка, мимоволі пригладжуючи волосся.

— Загалом я мав на увазі ніс, просто не хотів здатися нетактовним. Але, якщо ти наполягаєш…

— Згодна на вуха, — швидко відповідає Оленка під смішок подруги.

Роботи тим часом займають позицію на стелі та готуються до прицільної стрільби.

— Лягай!

Сам на якийсь час затримуюсь, не будучи впевнений, що дівчата виконають команду, але здвоєний шум тіл, що похапцем валяться на підлогу, переконує у зворотному. Захисне поле, швидше за все, витримає кулеметну чергу, але його ресурс не безмежний. А кожне влучення — це мінус заряд. Поки не зрозумію, що чекає попереду, краще заощаджувати. Сам, щоправда, ниць не падаю — стаю на коліно. Мені ще треба прицілитися. А лежачи на пузі стріляти в стелю не дуже зручно.

— Та-та-та… та-та-та…

— Пшшш… Пшшш…

Брязкіт падіння зі стелі набагато голосніше і ... приємніше. Чекаю трохи, але ніхто більше не вискакує. Схоже, що на цьому рівні охорона закінчилася.

— Відбій. Можна вставати... Молодці. Чітко зреагували.

— Колінку вдарила, — кривиться Оленка.

— Зате голова ціла…

Штурхаю ногою першого робота і отримую повідомлення.

«Отримано нагороду: 960/3 пунктів досвіду. 4 золоті кредити. Ремкомплект — 1 набір. Магазин з патронами до Глок-42. Магазин із патронами до ПМ. Шприц-тюбик з енергетиком. Легкі берці — Захист ніг (+5)».

  Ага. Це означає, що дівчаткам зараз по 320 балів досвіду впало. А скільки треба до наступних рівнів? О, майже як мені. Сашці півтори тисячі, Оленці — дев'ятсот. Це ми швидко… Патрони теж у тему. Бо пістолетами я їх озброїв, а боєприпасів кіт начхав. Воно б, звісно, краще дівчатам взагалі не стріляти, але різне трапляється. Тепер трохи легше буде. Особливо, якщо та трійця теж не поскупиться на нагороди.

Копаю наступну купу металобрухту.

«Отримано нагороду: 2880/3 пунктів досвіду. 12 золотих імперіалів. Магазин з патронами до Глок-42. Магазин із патронами до ПМ. Легкі берці, захист ніг (+5). Шкіряні рукавички, захист рук (+5) — 2 пари».

Чудово. Отже, що ми маємо? Викликаю в інтерфейсі групи Сашку. Угу. Ще 220 очок. А що в Оленки? Бінґо! Є рівень. Не роздумуючи, обидва вільні пункти в статуру. Тепер нікуди не подінеться, виживе.