Джулія Ромуш - Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш

Розділ 12.

- Яку ти любиш каву? - Я різко змінюю тему і намагаюся зобразити саму привітність. На нас зараз дивиться вся столовка і така слава мені на користь не піде. Не кажучи вже про те, що Роба у своїх цілях можна використовувати розумніше. Ну, не всім же тут у мене у ворогах ходити.

Роб щось бурчить собі під носа, але мені взагалі фіолетово, я сьогодні збираюся зробити йому особливий рецепт, який позбавить мене довіри й відіб'є бажання просити мене про таке в майбутньому.

- Гей, ви що, зовсім очманіли?! - Десь збоку репетує курка обскубана, яка виявляється так і не пішла? - Я ще тут!

Упс, здається, на неї перестали звертати увагу, от вона і біситься.

Стою і дивлюся на неї, намагаюся слова підібрати так, щоб все виглядало культурно, але вона вчасно не зупинилася.

- Навіщо?

- Що, навіщо? - Вона розгублена, я не знала, що такі прості питання спричиняють максимальну складність.

- Навіщо ти ще тут? У тебе зовсім немає справ? Або спілкуватися з тобою ніхто не хоче, ось ти стирчиш тут, ніби поруч зі мною медом помазано? - По столовці розносяться смішки, і я готуюся до бою, але мені щастить, що Роб далеко не відійшов. Сидить за кілька метрів за столиком і спостерігає за тим, що відбувається. Курці досить одного погляду на нього кинути, щоб зрозуміти, що прийшла її зоряна година звалити на захід сонця.

- Я тобі це ще пригадаю, - шипить і задкує.

- Ти запиши, бо раптом забудеш пригадати. Я чекатиму, а ти все пропустиш. Прикро буде, - такого кольору червоне обличчя я ще ні в чиєму виконанні не бачила. Стиглий помідор просто вмирав від заздрості.

Різко розвертаюсь і замовляю хлопцеві напій, намагаючись ігнорувати верески збоку. У мене тут важлива місія. Головне не пропустити наявність всіх основних інгредієнтів для ідеального складу. Ну, там лимон, сіль, перець. Тітонька продавчиня дивиться на мене як на душевно хвору, але нічого не каже. І правильно, по моєму замовленню відразу зрозуміло, що з такими як я сперечатися небезпечно.

- Твоє замовлення, - плюхаю пластиковий стаканчик поряд з Янгом так, що частина вмісту проливається, але він навіть оком не веде.

- Викладай, що цього разу?! - Роб хапає мене за руку, коли я збираюся піти й майже сідає на місце поряд з собою.

- Нічого! - Знову з місця схоплююся і намагаюся втекти. Курка, напевно, вже пішла на безпечну відстань і зараз у мене просто ідеальний момент, щоб втекти.

- Отже, пару пропустила. Сама скажеш чи мені зусилля докласти? - Тільки я збираюся сказати, що нехай робить, що хоче зі своєю правдою та зусиллями, як тут же прилітає загроза. - Це тобі дорожче коштуватиме.

- Про що ти? - Спалахую від обурення.

- Знову ця кара небесна рятувати твою дупу випала на мою долю, так що полегш життя насамперед собі, - тут хлопець нахиляється до мене дуже близько і практично шепоче на вухо, щоб його слова почула тільки я, - ти мені й так винна як земля колгоспу. Хочеш ризикнути?

- Ні про що таке я тебе не просила, - шиплю у відповідь.

- Ти ні, але ось твоя подружка...

- Вона і твоя подруга, - огризаюся.

Поки ми сперечаємося, до Янга прибігає засланий козачок і показує щось на телефоні.

- Значить, на його пару все-таки спізнилася, - вимовляє Роберт і я краєм ока помічаю, що на телефоні у нього мій розклад, - все набагато гірше, ніж я думав.

- Про що це ти? - На його обличчі немає ні натяку на жарт і мені не подобається така серйозність. Здається, мої справи погані, якщо навіть Янгу не смішно.

- Сьогодні вона тобі точно спокою не дасть. Надихнеться тим, що в тебе з її татком не зрослося.

- І що мені робити? - Ніколи б не подумала, що в нього поради питатиму, але чого тут кривити душею - мені страшно.

- Будь зі мною, - каже так просто, але у мене від цих трьох слів волосся на голові ворушитися починає. Роб хоч сам себе чує? Я готова будь-яке покарання понести, але тільки не це!

- Тобі погано? - Вирішую уточнити про всяк випадок і долонькою тягнуся до його чола. Щось мені підказує, що в Янга жар.

- Погано буде тобі, якщо твоя подруга раптом у себе повірить! - Він перехоплює мою руку ще раніше, ніж вона встигає досягти мети.

- Це не означає, що я погоджуся зустрітися з тобою! Та ні за що на світі! - Підвищую голос і схоплююсь з місця, привертаючи до себе увагу.

- Сядь, дурепа ненормальна! Здалася ти мені, проблемна! Чим з тобою зустрічатися, я краще іншими планами займуся.

Прикро, але... про нього я те саме сказати можу. Тож якщо так подумати, то вже не так прикро.

- Тоді що ти хочеш від мене?

- Неправильно ставиш питання, дитинко. Я нічого від тебе не хочу. Це ти зацікавлена у тому, щоб пробути сьогодні зі мною весь день по максимуму. Тільки тоді є шанс, що твоя подружка дістанеться до тебе не так швидко...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍