Поліна Ендрі - Мама для Зефірки, Поліна Ендрі

- Аліна, пливіт! - пролунав радісний вигук із заднього сидіння. Зефірка радісно подалася вперед, надійно застебнута ременем від дитячого крісла. Кирило завів двигун і натиснув на педаль газу, вирулюючи на дорогу. - Дякую, що погодилася поїхати з нами, - діловито почала мала.

- Привіт. Немає за що, Зефірко, — дівчина сіла так, щоб добре бачити Зефірку і широко їй усміхнулася, простягнувши невеликий подарунок у вигляді акуратної коробочки. - Ось, це тобі.

Малеча спочатку здивувалася, а потім з цікавістю прийняла подарунок, роздивляючись його.

- Що це? - спитала Зефірка, намагаючись незграбно розв'язати бантик.

- Це така прикраса для волосся. Давай допоможу.

Арина нахилилася до неї ближче і, обережно відкривши коробочку, витягла гарну шпильку срібного кольору. Повагавшись, вона все ж таки зняла білосніжну шапку з дівчинки, а потім обережно заколола хвилясте волосся дівчинки.

- Отак, тепер ти красуня, - сказала дівчина, з усмішкою відхилившись назад.

– Я завжди класуня, – сповістила дівчинка.

Арина весело засміялася, закинувши голову, і Кирило відчув, як у самого мимоволі пробивається на обличчі посмішка.

– Цікаво, у кого вона така? - Запитала дівчина, з цікавістю зиркнувши на нього, на що чоловік просто знизав плечима.

- Вона пішла у матір.

У салоні зависло несподіване мовчання. Посмішка Арини повільно стерлася з губ і він почув, як з її рота зірвався маленький видих. Ось так випадково і несподівано вони зайшли на небезпечну територію і він це розумів. Слова якось самі собою зісковзнули з його губ, перш ніж він подумав про це. Але найменше він хотів говорити про це зараз, і тим більше в присутності дитини.

- Отже, - почав чоловік, руйнуючи незручне мовчання, що повисло, і виїжджаючи на рівну дорогу. - Дівчата вирішують, куди їдемо. Я сьогодні лише ваш водій.

- Я хочу в палк, погуляти, - дівчинка добре влаштувалася в дитячому кріслі, подивившись на Аріну. - А ти що думаєш, Аліна? Підеш з нами до палку?

- Я не проти, - Арина посміхнулася, знизавши плечима. - Якщо твій тато не заборонить.

- Що ж, у парк, значить у парк, - підбив підсумок чоловік, вирулюючи на дорогу до центру міста.