Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- Всі знають – кухня належить лише Неолі! – Сказала одна із жінок, сміючись.

- Ніхто не сміє зазіхати на її володіння. – Підхопила інша. І знову пролунав дзвінкий сміх.

- Значить, до завтрашньої церемонії Гер Авіан також все готує? – запитала Мира, коли сміх стих.

- А хто ж іще? Більше немає кому. – Неола знизувала плечима.

Запанувала тиша. А потім, жінка, глянувши на принцесу, додала:

- Панно, його світлість дуже переживали за Вас. Дівчата не раз чули, як він питався про Ваше здоров’я і чи не приходили Ви до тями. А, деколи, навіть бачили як він виходив із Вашої кімнати пізно ввечері. Ми вже тоді почали думати, що імператор має на вас певні види.

- Але як таке можливо? Він мене ж зовсім не знав тоді? Та й зараз... – Мира щиро дивувалася такій заяві.

- В перший вечір, коли нас зібрали в залі, імператор, повідомив, що бажає змінити в цьому замку абсолютно все. І на наступний день почався справжнісінький хаос. Незліченна кількість робітників, які махали тут своїми інструментами. Кожен закуток палацу не залишився без уваги. Гер Авіан роздавав вказівки і їх одразу ж виконували.

- Його світлість не хотів, щоб замок нагадував про минулого імператора. – Додала інша дівчина і стихла, зрозумівши, що дозволила собі зайвого.

- Я б також не хотіла. – Погодилася з нею Междемира

Неола подивилася на жінку з осудом, мовляв «Коли ти навчишся тримати язика за зубами?», а потім продовжила свою розповідь:

- Та одного разу, я все ж не витримала і запитала у чоловіка «до чого така швидкість в роботі? І куди вони так поспішають?» На що Гер Авіан відповів мені «Його світлість бажає встигнути до одужання принцеси. Тільки-но вона зміцніє і встане на ноги, імператор візьме з дівчиною шлюб» - Неола намагалася передати всю суть розмови.

- Але це, все одно, якось дивно. Як можна пов’язати своє життя з жінкою, яку зовсім не знаєш? – Мира щиро не розуміла цього.

- Певно, його світлість зміг розгледіти у Вас те саме, що і ми всі. Ви, панно, дуже світла і щира людина. І така, як Ви заслуговує бути щасливою.  

Вже пізніше, коли Междемира виходила з кухні, щоб знайти Гера Авіана та обговорити з ним всі приготування до завтрашньої церемонії, в голові все прокручувала слова кухарки «Він питався про Ваше здоров’я і чи не приходили Ви до тями. А, деколи, навіть бачили як імператор виходив із Вашої кімнати пізно ввечері. Тільки-но вона зміцніє і встане на ноги, імператор візьме з дівчиною шлюб».

«Але чому рішення Драгана було саме таким?» - думала про себе Мира. – «Він навіть не знає її. Для нього вона була всього лиш дочкою Владлена Могутнього. «Хвойдою», як він її назвав тоді при всіх. Він, не знаючи, яка вона і ні разу не бачачи її в очі, вже ненавидів і був ладен придушити власними руками. Ясно ж бачила це бажання в його погляді. А потім, Драган раптом взяв і змінив думку. Оголосив про бажання зв’язати з нею свою долю. А на бенкеті, коли в головній залі сиділи всі лорди і леді Цитаделі – імператор дивився лиш на неї. Не зводив погляду, ловив кожен її жест. І вона все це помічала. Спочатку думала, що це лиш гра перед всіма цими людьми. Але ж ні. Вчора, в хатині Мо, чоловік також дивився на неї, вловлюючи кожну її емоцію. Його погляд був пронизливий, трохи злий і невдоволений, однак ненависті, яку бачила при першому знайомстві більше там не було».

Поки думала, не помітила, як піднялась на третій поверх. Давно не ходила сюди. Намагалася уникати місць, де проводив свій час її батько. І саме ця частина замку повністю належала імператору. Тут був робочий кабінет, особисті покої та кімнати, в яких жили наложниці. Місце де панувала розпуста.

Мира відразу ж попрямувала до кабінету. Імператора в замку не було, тому, дівчина подумала, що зможе знайти Гера Авіана там. Однак, кабінет виявився порожнім. Не бажаючи більше тут затримуватися, дівчина пішла назад. Та пройшовши пів шляху, вона раптом зупинилася. Спочатку думала, що їй це здалося. А потім усвідомила, що ні. На поверсі було до незвичності  тихо.

Мира звикла до того, що в цій частині замку завжди було дуже гучно. Звуки музики, сміху та розпусти подекуди було чутно аж на перший поверх. Батьковим жінкам було дозволено все, на відміну від його рідної доньки. А сьогодні, як не намагалася Мира, жодного звуку так і не почула. Лише, час від часу, на очі потрапляли служниці. І ті, побачивши принцесу, намагалися швидко зникнути. Дівчині це здалося дуже дивним. Тому, вона вирішила перевірити. Спочатку, відчинила двері першої кімнати, що потрапила на очі і здивовано застигла. Кімната була порожньою. І не просто порожньою – нічого в ній не видавало того, що тут хтось мешкає. Акуратно заправлене ліжко, а довкола прибрано. Дівчина зайшла до середини і відкрила масивну дерев’яну шафу – але і та виявилася порожньою. Так Междемира обійшла декілька кімнат і всі вони були пустими.

Захопившись пошуками, Мира не помітила, як опинилася в покоях імператора. Затримуватися тут також не хотілося, тому, швидко оглянувши кімнату, дівчина вже зачиняла двері, щоб піти далі. Аж раптом, її погляд привернуло щось блискуче, що лежало на столику біля ліжка. Знала ж, що не гарно нишпорити по чужих речах, та чомусь так закортіло поглянути. Тому, визирнула в коридор, та переконавшись, що там нікого немає, зайшла до кімнати.

Перше, що вразило принцесу – це велике ліжко на якому могло вміститися  не менше десяти чоловік. «І навіщо таке велике ліжко?» - подумала вона, продовжуючи оглядати кімнату. Тут було прибрано. Інтер’єр мало чим відрізняється від решти кімнат. Лише деякі речі видавали, що вона жила. Двері до вбиральні при відчиненні.  Зазирати туди принцеса не стала. Погляд зачепився за стіл, що стояв біля вікна. На ньому був легкий безлад. Складалося  враження, ніби чоловік працював цілу ніч, а потів встав і пішов у своїх справах, лишивши все як є. Та більше всього дівчину цікавила річ, що лежала на столику біля ліжка. Мира підійшла ближче, щоб розгледіти предмет, що так її зацікавив. Це був золотий кулон у вигляді дракона з розправленими крилами. Складалося враження, ніби він ось-ось злетить. Торкатися до прикраси було боязно. Хоча, дівчині чомусь здавалося, що вона вже бачила такого дракона. От тільки б згадати ще де.