Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

— Я думаю, що ця сукня надто зухвала для такого заходу, Еріеле.

Рано їй ще такі сукні вдягати! Мене… Ерлоу цього не дозволив би!

— Свято вогню, — знизала плечима дівчина і я насилу відірвав погляд від її плечей. - Мені здається, що воно краще за всі інші підходить. Але навіть якщо не на цей захід, то я просто хочу його купити. Воно просто чудове! Мені здається, що імператору сподобається.

Я невідривно стежив за її грудьми в цій проклятій сукні. Ні! Воно… надто зухвале!

— Ні, Еріеле. Воно Вам не підходить. І я знаю Деніеля. Йому не подобається червоний колір, - вирішив я збрехати, тільки щоб вона залишила цю сукню у спокої.

Дівчина повільно попрямувала до мене, похитуючи стегнами.

— А Вам… ця сукня подобається?

Еріел підійшла недозволено близько. Непристойно близько. Я відчував погляди робітниць на нас, але не міг відірвати погляду від її очей. Але я все одно ковзнув поглядом по її грудях. Занадто глибокий виріз. Занадто… вона надто чуттєва та жіночна.

— Ні, - зумів я твердо відповісти.

Її губи відкрилися, і я стежив за кожним рухом її язичка. Вона томно прикрила очі, а потім вимовила:

— Шкода. Значить, мої таки пізнання не збіглися з реальністю чоловіків.

— Ідіть краще переодягніться, Еріеле, - суворо наказав я дівчині.

Коли вона знову подивилася на мене, то в її очах виблискували веселі іскорки.

— Вже йду. Я зголодніла і втомилася. Потрібно заїхати до ресторану перед відвідуванням театру.

Коли вона пішла від мене, я нарешті зміг нормально задихати. Ресторан, театр, коли вже закінчиться цей день?

Я помітив погляди робітниць і знову відвернувся від усіх. Потрібно отямитися. Зараз, коли наслання пройшло, я почувався безглуздо. Немов жодного разу в житті не бачив таких зухвалих жінок? Немов у мене не було коханки, і я так жадібно впивався в першу дівчину, що трапилася меня на шляху?! Але перед очима все одно стояла Еріел. Вона була… неприпустимо гарна.

— З Вами все в порядку? - моєї руки торкнулася її ніжна ручка. І чому вона так любить стояти з цього боку? Ненавиджу свій шрам!

Я розвернувся і оцінив її вбрання. Мені більше подобалися її суворі пансіонатські вбрання. Зараз дівчина стояла в темно-смарагдовій сукні, що підкреслювала її фігуру. Неглибокий виріз на грудях, злегка оголені плечі. Суворий образ, але знову… натякає на її жіночність.

— Так, зі мною все гаразд. Ви обрали те, що хотіли?

— О, так звісно! – радісно вигукнула дівчина і показала кількість пакетів.

Слуга забрав наші покупки в карету. Господиня магазину, отримавши гроші, пішла, востаннє кинувши на мене свій трохи зневажливий погляд, а робітниці магазину поспішили наводити порядок.

— Одну хвилинку, графе Тейрене! Я хочу ще раз подивитися на себе в дзеркало, щоб переконатися, що саме в цій сукні я піду в ресторан, - заявила Еріел і попрямувала до примірної, де стояли дзеркала.

Я покірно почав чекати її, коли незабаром почув знову її голосок. Вона кликала мене.

— Еріеле, в чому справа? - підійшовши до примірної кімнати запитав я, через закриті фіранки.

— У мене не до кінця зашнурований корсет. Я не можу так вийти на вулицю.

— Я зараз покличу робітницю...

— Навіщо? - переді мною відкрилася важка фіранка і я побачив цілком щире здивування на її обличчі.

— Вам потрібна допомога, адже так?

Еріел розвернулася до мене спиною, демонструючи, що її корсет зашнурований лише наполовину.

— Я думаю Ви легко впораєтеся з моїм бажанням, графе Тейрене.

Чому виникла затримка?) Тому що спершу я написала ці розділи від імені головної героїні. Але потім зрозуміла, що мені потрібні почуття графа )))) Прийшлося переписувати!) Чи цікаво вам, шановні читачі, що книга у нас виходить більш про нього, чим про неї?)) Якось воно само так виходить)) 

А хто хоче дізнатися трішки про думки героїні, то заходьте до мого телеграм-каналу))

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно