Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік 📚 - Українською

Філіп Кіндред Дік - Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік

596
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Чи мріють андроїди про електричних овець?" автора Філіп Кіндред Дік. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 61
Перейти на сторінку:
Войґта-Кампфа; я його складав раніше і не заперечую, якщо ви його проведете ще раз. Але результат мені відомий заздалегідь. Чи міг би я зателефонувати дружині?

— Вам дозволено зробити тільки один дзвінок. Я радив би вам зателефонувати адвокатові.

— Я зателефоную дружині, — сказав Рік. — А вона вже найме для мене адвоката.

Поліцейський у цивільному подав йому п’ятдесятицентову монету й показав, куди йти.

— Відеофон он там, — він проводжав Ріка поглядом, поки той ішов кімнатою до телефону. А тоді далі провадив огляд вмісту Рікового портфеля.

Кинувши монету, Рік набрав домашній номер телефону. Стояв і чекав, як йому здалося, цілу вічність.

На екрані з’явилося жіноче обличчя.

— Алло, — промовила жінка. Це була не Айрен. Він ніколи в житті не бачив тієї жінки. Він повісив слухавку і повільно пішов назад до поліцейського.

— Не щастить? — запитав поліцейський. — Ну, спробуйте ще раз; що стосується кількості дзвінків, то ми дивимося на це крізь пальці. Але зателефонувати поручителю я вам не дозволю, бо ви обвинувачуєтеся в убивстві, а закон наразі не передбачає можливості внесення застави. Коли вам буде пред’явлене обвинувачення, тоді...

— Я знаю, — огризнувся роздратовано Рік. — Я добре знаю поліцейські процесуальні норми.

— Візьміть свій портфель, — сказав поліцейський; він подав його Рікові. — Ходімо до мого кабінету... я хотів би завершити нашу розмову.

Він звернув у бічний коридор; Рік пішов за ним. Після паузи поліцейський обернувся й відрекомендувався:

— Мене звати Ґарланд, — він подав руку, і вони обмінялися рукостисканням. Швидким. — Сідайте, — запропонував Ґарланд, відчинивши двері свого кабінету, а тоді й собі вмостився за широкий простий стіл.

Рік сів навпроти стола.

— Той тест Войґта-Кампфа, про який ви згадували, — Ґарланд показав на Ріків портфель. — Усе це приладдя, що ви носите з собою, — він уже набив люльку, підпалив тютюн і тепер розкурював, — це аналітичний пристрій для визначення анді?

— Це наш базовий тест, — пояснив Рік. — Єдиний, який ми зараз застосовуємо. І єдиний, за допомогою якого ми виявляємо новий тип мозку «Нексус-6». Ви не чули про такий тест?

— Мені відомо про кілька профільних аналітичних пристроїв, за допомогою яких можна виявити андроїдів. Але про вашу шкалу не доводилося чути, — він далі уважно вивчав Ріка; і з його пихатого обличчя не сходила ледь помітна посмішка. Рік ніяк не міг здогадатися, що в Ґарланда на думці. — Оті брудні невиразні тексти, надруковані під копірку на тонесенькому папері, — вів далі Ґарланд, — які ви маєте у своєму портфелі. Полоков, міс Люфт... це і є вашим завданням... Між іншим, я — наступний.

Рік уп’явся в нього поглядом, а тоді схопився за портфель.

Уже за мить аркуші тонкого паперу лежали перед ним на столі. Ґарланд сказав правду; Рік уважно вивчав аркуші паперу. Обоє чоловіків — чи точніше, і він, і Ґарланд — якийсь час мовчали, не зронивши жодного слова, а тоді Ґарланд, нервово кашляючи, прочистив горло.

— Дуже неприємне відчуття, — сказав він, — раптом знайти своє прізвище в списку завдань, поставлених перед мисливцем за головами. Чи ким би ви не були, Декарде, — він натиснув кнопку інтеркому на своєму столі й промовив: — Нехай зайде до мене хтось із мисливців за головами; все одно хто. Гаразд; дякую, — він відпустив кнопку. — За хвилину-другу тут буде Філ Реш, — повідомив він Рікові. — Хочу подивитися на його список підозрюваних, а тоді говоритимемо далі.

— Думаєте, що я можу значитися у його списку? — запитав Рік.

— Цілком можливо. Зараз дізнаємося. Ліпше мати точну інформацію у таких життєво важливих справах. І найліпше не сподіватися на щасливий випадок. У вашому орієнтуванні на мене, — він вказав на зім’яті, надруковані під копірку копії, — я фігурую не як поліцейський інспектор, а як службовець страхової компанії. Всі інші дані — достовірні: антропометрія, вік, особисті звички, домашня адреса. Так, це я, все правильно. А тепер самі погляньте, — він підсунув аркуш паперу ближче до Ріка, який той узяв у руки і почав читати.

Відчинилися двері, і до кабінету ввійшов високий кістлявий чоловік із різкими рисами обличчя, у рогових окулярах і з кучерявою клиновидною бородою, як у ван Дейка. Ґарланд підвівся, показуючи на Ріка.

— Філ Реш, Рік Декард. Ви обидва мисливці за головами, і, мабуть, настав час вам познайомитися.

Вітаючись із Ріком за руку, Філ Реш запитав:

— Ви за яким містом закріплені?

— За Сан-Франциско, — відповів Ґарланд замість Ріка. — Тільки поглянь на список його завдань. Ось, хто має стати наступним, — він подав Філові Решу аркуш з орієнтуванням на підозрюваних, який щойно переглядав Рік. На ньому був точний опис Ґарланда.

— Та ви що, Ґаре! — вигукнув Реш. — Це ж ви!

— Саме так, — підтвердив Ґарланд. — А ще у його списку кандидатів на деактивацію є оперна співачка Люба Люфт, а також Полоков. Пам’ятаєш Полокова? Він уже мертвий; оцей мисливець за головами чи андроїд, чи ким би він не був таки прикінчив Полокова, і ми саме зараз проводимо лабораторний аналіз його кісткового мозку. Щоб з’ясувати, чи мав він підстави...

— Отого Полокова, з яким я розмовляв? — запитав Філ Реш. — Того здоровезного Санта-Клауса з радянської поліції? — він замислився, посмикуючи свою пухнасту бороду. — Аякже, думаю, проведення аналізу його кісткового мозку буде не зайвим.

— Чому ти так вважаєш? — обурено запитав Ґарланд. — Це позбавить нас будь-яких законних підстав інкримінувати вбивство ось цьому чоловікові, який називає себе Декардом, бо він скаже, що нікого не вбивав; а лише деактивував андроїда.

— Полоков неприємно вразив мене своєю холодністю, — промовив Філ Реш. — Своєю розсудливістю і розважливістю; а ще якимось незвичним відстороненням.

— Таких у російській поліції немало, — кинув Ґарланд, помітно роздратований.

— Любу Люфт я ніколи не зустрічав особисто, — вів далі Філ Реш. — Хоча записи її чув, — у Ріка ж запитав: — А ви її перевіряли?

— Лише почав, — відповів Рік. — Але не встиг отримати достатньо точних даних. Вона викликала запряженого вола, на тому все й закінчилося.

— А як щодо Полокова? — запитав Філ Реш.

— Я не мав змоги його перевірити.

— Наскільки я розумію, ви також не мали змоги застосувати тест і

1 ... 28 29 30 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік» жанру - Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"