Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

— Іди, іди, — підморгнув йому Джек. — Тільки нитки з рукава обірви, бо вигляд, як у селюка.

Екслі попрямував до кімнати № 114, на ходу квапливо обриваючи нитки з рукава піджака.

Щоб убити час, Джек почав думати про Карен. Від тієї вечірки минуло вже десять днів; загалом усе було в порядку. Щоправда, довелося вибачитися перед Спейдом Кулі; Велтону Морроу його шашні із Карен були не до вподоби, але те, що Елліс Лоу зійшовся із Лоу і їхні стосунки повільно і впевнено розвивалися, його, здається, трохи заспокоїло. Вони бачилися поквапливо, здебільшого у готелях — Карен жила вдома, а Джек — у дешевій дірі, куди не варто приводити пристойну дівчину. Він навіть пропустив регулярний платіж для дітей Скоґґінсів, аби зняти для зустрічей номер у готелі «Амбасадор». Карен насолоджувалася цією забороненою любов’ю, а йому було добре від того, що добре їй. Але Сід Гадженс не телефонував, а на ринку героїну був повний штиль — залишалося тільки трусити дрібних ділерів. А попереду був іще рік у Відділі моралі, який Джекові видавався чимось страшнішим за газову камеру.

Він відчув, що знову готовий до бою. Побиті мексиканці не спускали з нього очей; у того, кому він врізав на Святвечір, на носі наліплений пластир — напевно, фальшивий, але єврей-адвокат знав, що так можна більше зворушити суд.

Двері до № 114 було відчинено; Джек підійшов і зазирнув усередину.

Шестеро членів журі сиділи за столом, обличчя до місця для свідків. Допит провадив Елліс Лоу, у свідчив Ед Екслі.

Тільки тепер він не смикав окулярів, не гугнявив і не відводив погляду. Голос його звучав твердо — на октаву нижче від звичайного.

Худий, не схожий на копа, він мав переконливий вигляд, а виступ його був чудово прорахований і відпрацьований. Лоу ставив доволі несподівані питання; Екслі із ними, звичайно, був знайомий заздалегідь, але вдавав, ніби чує все уперше. Чорт його зна, хто це його так натаскав брехати.

Джек прислухався і зрозумів, що насправді за фрукт — цей Екслі — і як він заробив військову нагороду. Ед не нагадував тепер маминого мазунчика. Лоу засипав його питаннями, і відповіді Еда били просто в ціль: так, у нього відібрали ключі, його замкнули в коморі — ну, так сталося. Це була людина, що знає ціну собі й позірному героїзму.

Екслі розповів, що робили Браунелл, Гафф, Догерті, але це все були дрібниці, бо ж основну провину він поклав на Діка Стенсленда, який, за його словами, виходив справжнісіньким монстром і, не змигнувши оком, видав заразом і Бада Вайта. Коли Джек зрозумів усю красу комбінації, він усміхнувся: Краґмена, Такера, Пратта, яких могли покарати хіба що виходом на пенсію — віддали Джекові. А цапів-відбувайлів — Стенсленда і Вайта — назвав Ед Екслі. Оце так вистава!

Лоу поставив підсумкове питання. Екслі почав втирати щось про верховенство правосуддя. Лоу оголосив, що питань до свідка в нього більше немає; журі ледве не ревіло. Ед, накульгуючи, попрямував до дверей — мабуть, ногу відсидів. У коридорі його зустрів Джек.

— Оце ти молодець. Паркеру сподобається.

— Думаєш, він прочитає стенограму? — запитав Ед, розтираючи затерплі ноги.

— Усі документи будуть у нього вже за десять хвилин. А Бад тепер не заспокоїться і мститиметься тобі до кінця життя. Його викликали до Тада Ґріна просто з очної ставки і, можеш не сумніватися, висунули звинувачення. Моли Бога, аби Бадові пощастило викрутитися й залишитися у поліції — такі, як він, знявши форму стають набагато небезпечнішими.

— Це тому ти не сказав Лоу, що основну частину випивки приніс Вайт?

— Джеку Вінсеннсе, приготуватися! — крикнув клерк.

— Я настучав на трьох наших, — знервовано відповів Джек. — Тільки я здав трьох старих, які просто вирушать наступного тижня в Ореґон на рибалку. Так що, порівняно з тобою, я чистий. Бо вчинив розумно.

— Ми обидва робимо те, що повинні були зробити. Тільки ти себе за це ненавидиш, а це — анітрохи не розумно.

Джек побачив, як коридором ідуть Елліс Лоу та Карен.

— Я випадково сказав Джоан, що сьогодні ти даєш свідчення, — промовив Лоу, — а вона розповіла Карен. Вибач, я сказав Джоан по секрету. Справді, вибач, Джеку. Я сказав Карен, що до зали засідань її не пустять, але вона сказала, що послухає з репродуктора в моєму кабінеті. Вибач, Джеку.

— Ох, єврейчику, ти знаєш, як гарантувати собі свідка. 

Розділ 13

Бад ковтнув зі склянки.

Над вухом гулів музичний автомат; йому дісталося найгірше місце в барі — спиною до таксофонів. Нили старі футбольні шрами — як і його ненависть до Еда Екслі. Жетон відібрали, зброю також, попереду суд, а цю ніч він проведе, мабуть, із рудою сорокарічною бабищею, яка після всього випитого здається Баду неперевершеною красунею. Він підняв склянку.