Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш

Розділ 10

Я не знаю від чого саме я прокинулася. Від того, що моя голова розколювалася як ніби об неї розбили кокос, або від того, що в роті пересохло настільки, що я насилу віддерла язик від піднебіння. Голова гула так, що мені здавалося я помру від будь-якого гучного шуму. Та й не гучного теж. Очі було відкрити практично неможливо, але коли у мене це вийшло, то я пошкодувала про зроблене. Сонячне світло, яке вдарило в очі, змусило мене видати гучне виття, а після накритися ковдрою з головою.

 

І ось коли я смикнула рукою на себе ковдру, на мене зверху щось впало, вдаривши мене по голові, і я завила. Судячи з усього, в мою руку щось було вставлено, тому що від різкого ривка я наче щось вирвала зі своєї вени й тепер на цьому місці почалося нереальне печіння. "Що за нісенітниця?" - це було єдине питання, яке я взагалі змогла сформулювати в затуманеному мозку.

 

Відкинувши ковдру і злегка відкривши очі, я все-таки почала намацувати рукою те, що звалилося мені на голову. Коли я побачила, що це була крапельниця, моїх запитань стало ще більше.Навіть очі відкрилися більше, і я, повністю стягнувши з себе ковдру, сіла на ліжко. Крапельниця? Якого біса?!
Розпрямивши ліву руку, я подивилася на свою вену на згині й побачила там прокол від голки.

 

Голова почала боліти ще сильніше, тому що я намагалася напружити пам'ять ... і зрозуміти, що тут взагалі відбувається. Обвівши поглядом кімнату, я зрозуміла, що знаходилася як мінімум не у своїй спальні й це збентежило мене ще сильніше. Побачивши величезне приміщення, я з подивом помітила, що тут були вікна на всю стіну і зелений сад з фонтаном за вікном, а це означало тільки одне ... Те, що я перебувала навіть не у своєму будинку. Я взагалі незрозуміло де знаходилася!

 

Серце забилось сильніше, а я, поставивши крапельницю на підлогу, відкинула ковдру і спробувала встати з ліжка. Встати у мене не вийшло, тому що голова моментально закрутилася, тому сівши й спустивши ноги на підлогу, я запустила пальці в волосся. Який кошмар, чому ж мені так погано?

 

І тут, як ніби різким спалахом в мою пам'ять вривається вчорашній вечір. Дискотека. Коктейль Габріель ... Моє нереальне бажання і ВІП кабінка, в якій я ледве не сама вішалася на шию чоловікові. І його питання "ти що обдовбана?!"

 

Голова починає розколюватися сильніше, а я з жахом розумію, що, швидше за все, я перебуваю в його будинку, у його спальні ... і в його ПОСТЕЛІ?! При цих думках я знову різко підриваюсь з місця і це виявляється помилкою, тому що ноги відмовляються мене тримати, і я знову падаю на ліжко. А пам'ять продовжує повертатися.

 

Ми в машині. Я верхом на чоловікові ... Благаю його взяти мене ...

 

- Який жах! - Завиваю в голос і закриваю долонями обличчя, ось тільки від цього картинки не перестають спливати в пам'яті.

 

Я отримую оргазм, сама, він навіть до мене не торкається, а я на ньому звиваюся, і сама ж доводжу себе до оргазму. Його руки на моїй шиї, він мені щось гарчить, а у мене все пливе перед очима. І, здається, я втрачаю свідомість ... Наступна картинка - Габріель несе мене на руках, якийсь чоловік, який цікавиться скільки я прийняла і як багато часу пройшло. А я не в змозі щось відповісти, я захоплена Габріелем. Мої руки на його шиї, я то тягнуся до його губ, то скулячи проводжу язиком по його шиї. Мене підкидає, я злюся на те, що він мені не відповідає. Питання стороннього чоловіка мене починають дратувати, і я взагалі починаю його ігнорувати.

 

Коли Габріель заносить мене в спальню я в дикому захваті думаю, що зараз він закриє двері, вижене надокучливого мужика, і ми нарешті почнемо справи.Але ні,  чоловік опускає мене на ліжко і виходить з кімнати, залишивши мене з набридливим чоловіком, який продовжує задавати свої тупі питання. А потім мені ставлять крапельницю, і світло меркне ...

 

Тремтячими долонями проходжуся по обличчю. Кошмар. Цілковитий. Нереальний кошмар!

 

Але в наступну секунду моє серце пропускає удар, а жах липкими мацаками охоплює горло, тому що я чую стукіт у двері ... Один, другий ... А після ручка дверей починає опускатися, а я голосно глитнувши стежу очима за тим, хто заходить до кімнати ...                                                                                                                                                     
                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно