Велена Солнцева - Заборони для відьми, Велена Солнцева

-А ти звідки?

Відповідати мені не хотілося, та й до чого це. Тому туманно сказала:

-Здалеку я.

Дівчата наполягати не стали.

-А це правда що ти відьма?

-Відьмочка.

-А є якась різниця?

-Є.

-А яка?

Я зніяковіла остаточно:

-Вік і силу не набрала ще. Та й незаміжня я, з чоловіком ще не була, а тому відьмочка.

Одна з дівчат сплеснула руками:

-Як у вас все складно.

Я зацікавлено подивилася на дівчину:

-А у вас простіше?

Дівчата посміхнулися.

-А ми вже заручені. У нас як тільки знаходиш пару так довго не чекаєш, наречений одразу родичів до нареченої надсилає.

Я здивовано глянула на дівчат.

-Скільки ж вам років?

Вони замислились.

-Якщо перевести на людський вік, то десь шістнадцять.

Такі молоденькі.

-А тобі дістався найзавидніший наречений. Про Даріеля багато хто мріяв ще до того як він зник, деякі чекали його повернення, і дочекалися. Та тільки дарма час витратили.

Це було сказано з натяком, який я одразу ж зрозуміла. Мені варто побоюватися, ця фортеця не таке безпечне місце як здавалося.

-А у фортецю всіх пускають?

Здається Кларисса, пояснила:

-Жінки та діти недоторканні, тому нам багато що дозволено.

Щастить же деяким. Я росла в протилежному світі, де жінка це ніщо і місце її або на кухні, або в спальні. Але це не стосувалося відьом, ми самі свою долю вирішуємо, доки некроманта не зустрінемо, а я свого дуже рано зустріла.

Бачачи що в мене зник настрій, дівчата поспішили піти, залишивши мене на самоті зі своїми невеселими думками. Я гнала їх як могла, але вони наполегливо поверталися. Чи давно князь помітив мене? Давно придумав як заманити у свої тенета? Досвідченіша відьма не дозволила б цього, а я як дурочка попалася. І що тепер, сиджу в якомусь гірському льоху, і не важливо, що не холодний, і не сирий, суть одна й та сама. Та ще й зв'язала себе із драконом, потерла невелику смугу на руці. Зв'язок можна обірвати, правда я не знаю чи завдасть це шкоди Дару, а шкодити йому мені не хотілося.

-Над чим замислилася?

Як я не помітила його наближення? Дар стояв весь у чорному, волосся на скронях було знову заплетене в кіски, що значно відкривало обличчя і підкреслювало високі вилиці.

Так як я сиділа на ліжку, він сів поруч і поклав мені руку на ногу, відстежуючи кожну емоцію. Я відсунулася:

-Не треба.

-Чому?

Він практично шепоче, вдивляюся в нього щоб зрозуміти що відбувається. Він такий самий як завжди, тільки очі трохи темніші.

Я не відповідаю і він присувається ближче. Швидко, так що я навіть обуритися не встигла, перетягує до себе на коліна і я можу відчути щось тверде, що упирається мені в попу.

-Ти відчуваєш чого я хочу?

Я заціпеніла, а він не гаючи часу даремно, пробрався рукою мені під спідницю, накриваючи цією зухвалою кінцівкою те, що для його лап не призначено. Рванувши убік була міцно схоплена. Дар схилився наді мною і цілуючи в шию прошепотів:

-Будь гарною дівчинкою.

Мене це добило. Я ніколи не була боязкою і звідки діти беруться знала, і як захиститися в таких випадках матінка також навчила. Я розслабилася, і коли він втратив пильноту, врізала коліном між ніг. Дар завив і відскочив від ліжка прогарчав:.

-З глузду з'їхала? Хочеш себе дітей позбавити?

Скочивши з ложа, підійшла і вліпила йому ляпас. Так, для закріплення ефекту.

-Куди ти свої лапи тягнеш? Бач ти, женишок вишукався, бачили ми таких і не раз.

Зненацька для себе розплакалася. Відчувши на своїх плечах руки дракона, вивернулась і крізь сльози прошепотіла:

-Іди геть. Не хочу тебе бачити.

Він не поспішав йти.

-Я піду, але Василино, ти звідси вийдеш лише моєю дружиною.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно