Курт Герварт Балль - Атомний вогонь над океаном

Стефсоном. Але Стефсон відмовився од цього процесу, вважаючи його нездійсненним. Кальман хоче…

Вільсон. Не має ніякого значення, що він хоче. Для нас є лише дві можливості: він упорається або не впорається…

Брекдорп. Цілком імовірно, що не впорається. Тоді його доведеться звільнити за те, що не зумів виконати завдання.

Вільсон. Правильно. Але бути звільненим з такою характеристикою — ганьба. Кальман це розуміє і погодиться на нашу пропозицію. Він проведе випробування звичайної водневої бомби, скажімо, на п'ятнадцять мегатонн.

Брекдорп. В тому й уся небезпека. Міжнародні виміри…

Вільсон. Дурниці, Брекдорп. Для міжнародних пролаз і пройд буде зроблено повідомлення, що проведено випробування бомби на шістдесят мегатонн. Це дуже проста арифметична задача: повна радіоактивність бомби на п'ятнадцять мегатонн складатиме тільки двадцять п'ять процентів радіоактивності бомби на шістдесят мегатонн. Це означатиме, що ми добилися зменшення радіоактивності на сімдесят п'ять процентів. Успіх чи ні? Ото ж бо й воно. А якщо врахувати, що Кальману, можливо, все-таки вдасться добитися деякого зменшення радіоактивності, тоді ми матимемо на вісімдесят чи вісімдесят п'ять процентів чисту бомбу. Цього ніхто, крім нас, не зробить.

Брекдорп. Воно начебто і так. Але міжнародні виміри встановлять, що бомба мала силу п'ятнадцять мегатонн.,

Вільсон. Ми просто не дозволимо нікому сумніватися в результатах вимірювань, зроблених нами на місці вибуху. Виміри, проведені на відстані сотень чи навіть тисячі кілометрів, не можуть конкурувати з нашими.

Брекдорп. А де ми візьмемо ті «бездоганні» результати вимірів?

Вільсон. А для чого у вас. є Шпрінгер, містер Брекдорп?

Брекдорп. Це можна зробити. А що коли, незважаючи…

Вільсон. Тоді вся вина впаде на Кальмана. Адже він обіцяв нам чисту реакцію. Ми ж не вчені.

Брекдорп. А де будуть проведені випробування?

Вільсон. Найкраще було б випробувати бомбу в пустелі. Але величезна вибухова сила бомби не дозволяє цього робити. Ми не маємо права ще більше заражати атмосферу США. Випробування доведеться перенести в Тихий океан. Деталі плану я ще тільки розробляю і сповіщу окремо. Проте дату випробування встановлено точно — 31 березня. А через два тижні після того почнуться ювілейні дні в Міамі. До святкування сторіччя ПЕК ми покладемо на стіл чисту бомбу. Це буде грандіозним успіхом Мехіко-Занда.

Біт Стефсон вимкнула магнітофон і підвелася. Цей план просто злочинний. Вони хочуть видати звичайну водневу бомбу за чисту, вільну від радіоактивності!

Дівчина була схвильована. А ЩО. коли про все розповісти? Тільки хто їй повірить? Правда, є плівка, та як дівчина доведе, що це запис справжньої розмови? Плівку в неї відберуть, а її звільнять, арештують, примусять мовчати.

Біт підійшла до вікна і хотіла покликати батька. Професор стояв у садку і байдуже дивився на свої улюблені рослини. Думками він був десь далеко-далеко звідси. Батько, певно, тільки удавав, що проведена Брекдорпом реорганізація його не дуже вразила. Насправді йому було важко з цим примиритися. Чи не прокрутити батькові ролика? Цікаво, що б він зробив? Пішов би до Брекдорпа? А далі що? Розмова батька з Атомним слоном може мати тільки один кінець: звільнення, переслідування, їх примусять мовчати. Батько занадто багато знає. А той, хто має змогу заглядати в карти цих панів, стає небезпечним для них.

Але приховувати цю таємницю від людей вона не має права. Кому ж можна звіритися? Браун? Хріс Браун? Ні, Барн Кальман. Він повинен поговорити з своїм батьком, відмовити його од участі в цьому злочині.

* * *

Тепер Джек Кальман повертався у Рівертаун пізно. Щоб прискорити роботу, він іноді залишався в атомному місті на ніч. Учений весь віддався новому завданню.

Його спроба залучити до своєї роботи і сина не вдалася. Барн відмовився. Робота в лабораторії В-24 не просто подобалася йому: він вважав, що повинен і далі провадити досліди, розпочаті Хрісом Брауном. Крім того, мета досліджень Стефсона, впевненість і спокій ученого були Барну приємніші, ніж плани батька, його гарячковість у роботі.

Того вечора Кальман відверто заявив про свою перемогу над Стефсоном і Метіусом. Уже після перших слів між старим і молодим виникла суперечка. Кальман об винуватив сина у зраді інтересів батька.

Але Барн не здавався.

— Ти вчений, тату, і я вчений. У нас різні погляди на деякі питання. Якщо ти доведеш, що моя думка помилкова, я тільки радітиму. Але, наскільки я знаю, експеримент тобі не пощастить здійснити. Ти провалишся!

— Це тобі Стефсон набалакав!

Барн знизав плечима.

— Нехай і так. Звичайно, ми говорили з ним. Адже цю теорію розробив Стефсон?

— Він допустив багато помилок.

— Можливо. Правда, я не помітив жодної, коли читав його нотатки. А там, де він не знайшов дальших шляхів, пробач мені, тату, ти теж навряд чи знайдеш нові варіанти. Їх нема, він усі…

— Він усі їх підрахував на папері, — збуджено відмахнувся Джек Кальман. — А я здійсню всі варіанти на практиці і перевірю їх.

— Крім того, я не маю бажання рискувати своєю репутацією, зв'язуючи її з виготовленням бомби.

— Хто тобі сказав, що наша нова конструкція має на меті бомбу?

— А хіба це таємниця, батьку? Про це говорить весь Мехіко-Занд, хоч відверто висловлювати думки тут рисковано, бо агенти містера Шпрінгера пильно стежать за кожним. Співробітники один одному не довіряють.

— І все-таки ти вже щось знаєш. Дивно. Адже йдеться про дослідницькі таємниці, які…

— Послухай, тату, — перервав його син, — ми, мабуть, набагато далі просунулися б уперед, якби у нас в атомному місті не було таємниць, дозволялося міжнародне співробітництво. Вчені-природознавці завжди обмінювалися досвідом, незважаючи на кордони між країнами.

— Застарілі погляди, — промовив Кальман старший. — Якщо вас так навчають в університетах, то це суперечить завданням американського століття.

Він почав читати свою звичайну проповідь.

— Пробач, тату, але я хочу прогулятися, — Барн підвівся і вийшов.