Курт Герварт Балль - Атомний вогонь над океаном

натиснула кнопку, щоб плівка знову згорнулася. Отже, другим приладом Брекдорп не користувався. Проте перевіривши його, Біт помітила, що на плівку вже щось записано. Дивно: вона ж тільки вчора поставила новий ролик.

Невже Атомному слону довелося так багато диктувати? Увімкнувши другий апарат, Біт почула чужий голос:

«Чудово, Брекдорп. Кальман саме та людина, яка нам потрібна, кращої і не знайдеш. А Стефсона треба усунути з посади».

Що це? Хто це говорив? Хто приходив до Брекдорпа і коли: ввечері чи, може, вночі? «Батька треба усунути… Кальман це саме та людина…» Дівчина мимоволі стиснула кулаки.

Раптом Біт усе зрозуміла. Це голос Вільсона. Френка Вільсона — генерального директора ПЕК. Виходить, він був тут уночі без офіціального попередження. Отже, йдеться про якусь дуже важливу справу. Чому хочуть усунути з посади батька? Що треба доручити Кальману, як саме «тій людині»? Біт Стефсон оглянулася довкола, наче боялася, що хтось непомітно зайшов у кімнату і стежить за нею. Який же план обговорювали Вільсон з Брекдорпом? Вона знову витягла кінчик плівки і ввімкнула апарат.

Почувся голос Брекдорпа:

«Слід, мабуть, спробувати використати його честолюбство і суперництво з Стефсоном…»

Дівчина рішуче вимкнула апарат, прокрутила ролик назад і вийняла його. Потім вийшла з кабінету директора і поклала ролик з плівкою у свій письмовий стіл.

Біт уперше з тривогою чекала повернення Брекдорпа. А що як він спитає про другий ролик? Дівчина намагалася взяти себе в руки, підійшла до дзеркала, трошки підфарбувала губи. Коли Брекдорп покликав Біт, щоб забрала папери, які він підписав, неспокій знову охопив її.

Брекдорп віддав розпорядження, потім подав Біт кілька листів і сказав:

— Можете одразу відповісти на них. Я на полях зробив помітки. — І, наче мимохідь, зауважив — З сьогоднішнього дня професорові Кальману передаються лабораторії від номера 5 до номера 82. Дайте, будь ласка, відповідні вказівки плановому відділу, особовому столу, відділу дослідницьких картотек та іншим — словом, ви знаєте, що треба зробити. — І, не міняючи тону, директор спитав — Диктофони в порядку?

— В порядку, містер Брекдорп, — цілком спокійно відповіла Біт. — Листи з апарата вже передруковуються.

Трохи подумавши, директор знову спитав:

— А другий апарат?

— Там же нічого не було, містер Брекдорп, — здивовано промовила Біт. — Я щойно вставила новий ролик. Учора диктофон був трохи зіпсований, відійшов контакт. Я оце його полагодила. Тепер ви знову можете ним користуватися. — Раптом дівчина злякано оглянулась і запитала — Сподіваюся, ви нічого не диктували, містер Брекдорп? — Її слова звучали цілком щиро.

— Ні.

Директор заспокоївся. Це дуже добре, що його бесіду з Вільсоном не записано. Він оглянув стіл, чи все на ньому в порядку, кивнув Біт і промовив:

— Дякую, міс Стефсон.

Біт вийшла з кабінету, сіла до свого письмового стола і замислилася. Що це все означає? Якщо Брекдорп ставиться до вчорашньої бесіди байдуже, то чому він завів мову про диктофон? Може, хотів її перевірити? У батька забрали більшість лабораторій… Отже, фактично технічним керівником Мехіко-Занда став Кальман. Брекдорп шукає привід, щоб її теж звільнити? Що сталося в атомному місті?

День тягнувся нестерпно довго. У вухах дівчини знову й знову лунали голоси Брекдорпа й Вільсона. Щоразу, коли її викликав шеф, вона боялася, що директор спитає про ролик. Раптом Біт спало на думку, що їй треба буде пронести ролик через контроль. Дівчину ще ніколи не перевіряли на воротах — адже вона секретарка директора. Але хто знає, що буде сьогодні?

Проїжджаючи ввечері повз вартового, Біт відчула, що в неї злегка тремтять коліна. Але хвилювання було даремне: вартовий, як і завжди, пропустив Біт, коли вона показала перепустку.

Готуючи вечерю, Біт весь час відчувала неспокій, якусь тривогу на серці. Нарешті, прийшов батько. Дівчина пильно глянула йому в обличчя. Але на професора реорганізація, здавалося, не справила особливого враження. Можливо, він ще не знає?

— Тату, Брекдорп дав мені сьогодні вказівку… — Вона все-таки не змогла змовчати.

— Передати мої лабораторії? — осміхнувшись, спитав Стефсон.

— Отже, Кальман, по суті, стає технічним керівником.

— Ну й що ж? Хіба ти не розумієш причини?

— Я розумію, але ж так не можна…

— Не можна? Чому? Я ж проти цієї… нової конструкції. Я ігнорував деякі вказівки, зволікав з розгортанням робіт, бо досі в Мехіко-Занді не виробляли бомб, ми були дослідницьким інститутом ПЕК. Значить, тепер Кальман мій начальник. Він має виготовити бомбу… Але в нього нічого не вийде, хоч би він перевернув усе атомне місто догори дном. Кальман впіймає облизня. Мені його шкода.

Батько з дочкою мовчки повечеряли. Потім Стефсон підвівся і вийшов у садок. Він щовечора проводив щонайменше годину в садку.

Лише тепер Біт дістала змогу прослухати розмову, записану на плівці. Вона нетерпляче чекала цієї хвилини. Дівчина сподівалася, що розмова між Брекдорпом і Вільсоном роз'яснить їй, чому усунули батька від керівництва. Біт ще вдень дізналась, що Френк Вільсон прибув опівночі і через кілька годин знову вилетів. З'ясувала вона це дуже легко. Варто було секретарці шефа подзвонити на аеродром, щоб їй сказали, коли Вільсон прилетів і коли полетів назад.

Біт вставила ролик у магнітофон, ввімкнула прилад і сіла в крісло.

Початок розмови вона вже чула. А що далі?

Вільсон. Спочатку про найголовніше, Брекдорп. Кальману треба офіціально доручити розробити теоретичні основи створення чистої бомби, а потім провести експеримент.

Брекдорп. Кальман, без сумніву, дуже високої думки про себе. Але за встановлений строк він не доб'ється вільної від радіоактивності реакції. Невідомо, чи це взагалі можливо…

Вільсон. Не наш клопіт думати про це. Покладімося у всьому на Кальмана. Негайно передайте йому більшість лабораторій.

Брекдорп. Кальман буде з шкіри лізти, щоб наблизитися до своєї честолюбної мети. Він захоче довести Стефсону, що здатний зробити більше.

Вільсон. Про мене, хай доводить.

Брекдорп. Не треба забувати, що Кальман працює за методологією ї процесом, розробленим