Юрій Анатолійович Пономаренко - Чинність і дія кримінального закону в часі

набуття чинності кримінальним законом український законодавець ніколи не користувався таким способом. По-друге, законодавець може визначити конкретний день (календарну дату), з якого закон набуде чинності. По-третє, законодавець може пов’язати набуття чинності кримінальним законом з певною подією, яка, на його думку, неминуче має настати у майбутньому. Нарешті, по-четверте, законодавець може встановити, що закон набуває чинності з дня його опублікування. Таким чином, екстраординарний (законний) спосіб набуття кримінальним законом чинності може мати чотири названих різновиди.

Отже, першим його різновидом є визначення більш тривалого, ніж десять днів, строку, який має сплинути від дня офіційного оприлюднення закону до дня набуття ним чинності. У такий спосіб набував чинності, наприклад, Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”[220], яким КК України був доповнений статтею 2031. Відповідно до частини 1 статті 10 названого Закону він набув чинності через шістдесят календарних днів з дня опублікування. Офіційно ж опублікований він був В “Урядовому кур'єрі” 20 лютого, в “Офіційному віснику України” 1 березня, в “Голосі України” 2 березня, а у “Відомостях Верховної Ради України” 26 квітня 2002 року. Таким чином, рахуючи від дня його першого офіційного оприлюднення, шістдесятий день закінчився о 24 годині 00 хвилин 21 квітня 2002 року. З цього моменту (інакше кажучи – з 0 годин 00 хвилин 22 квітня) даний закон і набув чинності.

Не можна виключати й того, що в певних випадках при встановленні більш тривалого, ніж при ординарному способі, строку, який має сплинути від дня офіційного оприлюднення кримінального закону до набуття ним чинності, законодавець визначить цей строк не в днях, а в місяцях. І хоча таких випадків при набутті чинності кримінальним законом ще не було, практиці законодавствування вони відомі. Наприклад, через три місяці з дня опублікування набув чинності Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”[221]. На мій погляд, для обчислення строків, визначених законодавцем не в днях, а в місяцях, також можна користуватися за аналогією відповідними положеннями ЦПК України та КПК України про обчислення процесуальних строків, визначених у місяцях. Відповідно до частини 2 статті 87 ЦПК України та частин 2 і 3 статті 89 КПК України строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. Таким чином, якщо в певному випадку законодавець визначить строк, який має сплинути від дня офіційного оприлюднення кримінального закону до дня набуття ним чинності, у місяцях, то такий закон набуде чинності о 24 годині 00 хвилин того дня місяця, в якому сплине визначений ним строк, і який матиме таке ж число, як і день, у який це закон був опублікований. Наприклад, якщо закон був опублікований, скажімо, 15 січня з вказівкою, що він набуває чинності через місяць з дні його опублікування, то фактично він набуде чинності о 24 годині 00 хвилин 15 лютого (або в 0 годин 00 хвилин 16 лютого) того ж року. Але якщо б цей же закон був опублікований, наприклад, 30 січня, то він набув би чинності о 24 годині 00 хвилин 28 лютого (а у високосному році – 29 лютого), оскільки даний місяць відповідного (тридцятого) числа не має.

Другим різновидом екстраординарного способу визначення моменту набуття законом чинності є визначення законодавцем конкретного дня (календарної дати), з якого закон набуде чинності. У такий спосіб був визначений момент набуття чинності самого КК України 2001 року, в пункті 1 розділу І Прикінцевих і перехідних положень якого було встановлено, що “Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 р.”. Цей же спосіб був використаний і при визначенні моменту набуття чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державну прикордонну службу України"[222], яким були внесені зміни до частини 2 статті 401 КК України. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень згаданий Закон набув чинності з 1 серпня 2003 року. Таке законодавче формулювання, при якому чітко встановлюється календарна дата, з якої закон має набути чинності, тягне постановку питання про те, з якого ж моменту вказаної доби закон є чинним?

Традиційно вважається, що в таких випадках закон набуває чинності з початку вказаної в ньому дати. Тобто КК України 2001 року набув чинності в 0 годин 00 хвилин 1 вересня 2001 року, а Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державну прикордонну службу України" – в 0 годин 00 хвилин 1 серпня 2003 року. Проте, жодних аргументів на користь такого висновку ні в науковій літературі, ні в судовій практиці знайти неможливо. На мій погляд, аргументом на користь наведеного висновку може бути, принаймні, наступне.

Законодавець, встановлюючи конкретну календарну дату, з якої закон має набути чинності, виражає свою волю на те, щоб вже у цей день закон був чинним. Такий висновок витікає з догматичного тлумачення словосполучення “набуває чинності з…”, яке, на мою думку, слід розуміти так, що в якусь мить цього дня закон вже має бути чинним. Постає питання лише про те, в яку мить в рамках вказаної доби він набуде чинності: в першу, в останню чи в якусь іншу? Оскільки законодавець пов’язує набуття чинності законом з настанням певної події в часі – настанням доби, що має визначену календарну дату, то, очевидно, закон і повинен набувати чинності з моменту настання цієї події, тобто з початку відповідної доби. Крім того, закони, яким надається чинність з певної календарної дати, офіційно оприлюднюються задовго до цієї дати, що теж не дає підстав для заперечень проти того,