Чак Паланік - Задуха

— А ти тоді хто? — запитую.

— А я інша програма, — каже Денні. — Гаразд, я зрозумів, друзяко. Можеш не говорити. Я навіть не в змозі підрахувати, скільки мені треба здачі в автобусі.

Денні примружується, дивиться на мене, виразно підвівши брову, і каже:

— Тоді остання здогадка.

Він мовить:

— Ти — об’єкт якогось широкомасштабного експерименту, і весь світ, який тебе оточує, це штучний світ, а люди, з якими ти спілкуєшся, — це спеціально найняті актори, а природа — тільки декорації. Як тобі ця версія?

І я кажу:

— Дозволь?

— А я насправді геніальний актор, — веде далі Денні, — й лише прикидаюся твоїм ліпшим другом, тупим невдахою, схибленим на мастурбації.

Я скриплю зубами, і якраз у той момент мене фотографують.

Я кажу Денні:

— Ніякий ти не геніальний актор.

До мене підходить якийсь турист, усміхається на всі тридцять два зуби і каже:

— Віктор!

Він каже:

— Так ти тут працюєш…

Я уявлення не маю, звідки він мене знає.

Медична школа. Коледж. Товариш по службі з якоїсь із попередніх робіт. Або просто ще один сексуальний маніяк із моєї групи. Дивно. Він не схожий на сексоголіка, а втім — хто схожий?

— Мод. — Він штовхає ліктем жінку, яка підійшла разом з ним. — Це той самий хлопець. Я тобі про нього розповідав. Одного разу я врятував йому життя.

І жінка говорить:

— Ой! Так це правда? — Вона втягує голову в плечі й закочує очі. — Реґґі мені стільки про вас розповідав. Але я завжди думала, що він усе вигадує, виявляється, він просто дещо перебільшує.

— Та ні, — кажу. — Це чистісінька правда. Старий Реґ дійсно врятував мені життя.

І Денні каже:

— А хто тебе не рятував? Тільки ледачий.

Реґґі мовить:

— Ну, як ти тепер, усе гаразд? Я прислав тобі тоді скільки зміг. Вистачило, щоб вирвати зуб мудрості?

І Денні каже:

— Я ридаю.

Сліпе курча з приплюснутою головою і без крил, усе заквацяне коров’ячим гноєм, натикається на мою туфлю, і коли я нахиляюсь, аби його погладити, воно все тремтить. Воно видає тихий туркотливий звук, схожий на бурчання.

Приємно усвідомлювати, що є створіння, ще більш жалісне і зворушливе, ніж я сам у цей момент.

І раптом я ловлю себе на тому, що гризу ніготь.

Коров’ячий гній. Курячий послід.

Дивись також: гістоплазмоз.

Дивись також: солітер.

І я говорю:

— Так, ті гроші прийшлися дуже до речі. — Я кажу: — Дякую, друзяко. — І спльовую. І ще раз спльовую. Реґґі клацає фотоапаратом. Знімає мене на пам’ять. Іще одна ідіотська мить, яка зупинилася навічно.

І Денні дивиться на газету в себе в руках і каже:

— Ну, так що, друже? Мені можна пожити в тебе? Чи ні?

Розділ двадцятий

Мамин клієнт на три години приходить із жовтим лазневим рушником, і на його безіменному пальці красується жолобок — там, де має бути обручка. Щойно за ним зачиняються двері, він намагається всучити мамі гроші. Починає розстібати штани. Його прізвище Джонс — так він одрекомендувався. А звати його Містер.

Мужчини, які приходять до неї вперше, — вони всі однакові. Вона мовить: заплатите мені в кінці. Не гарячіться. І роздягатися не треба. Нас ніхто нікуди не жене.

Вона говорить, що до неї записуються самі містери Джонси, містери Сміти, Джони До і Боби Байти, так що краще йому придумати що-небудь оригінальніше. Вона говорить: лягайте на канапу. Причиняє жалюзі. Приглушує світло.

Ось так мама робила непогані гроші. Це не було порушенням правил дострокового звільнення, але тільки тому, що у членів комісії з питань дострокового звільнення геть-чисто була відсутня уява.

Дядькові на канапі вона говорила:

— Ну що, почнемо?

Навіть якщо клієнт твердив, що сексу йому не треба, вона однаково просила його принести рушник. Ти приносив рушник. Ти розплачувався готівкою. Потім говорив, Що тобі треба.

Тобто: жінка, поза, обстановка, додаткові прибамбаси. Все це — до початку сеансу. Ніяких раптових фантазій в останню мить.

Вона говорить містеру Джонсу: лягайте. Заплющте очі.

Розслабтесь. Спочатку — м'язи обличчя. Починаючи з лоба. Потім — перенісся. Уявіть собі, що ваш лоб теплий, розслаблений. Потім — м'язи навколо очей. Теплі та розслаблені. М'язи навколо рота. Теплі та розслаблені.

Навіть якщо клієнт говорив, що йому просто треба злегка скинути вагу, він однаково хотів сексу. Або кинути курити. Або впоратися зі стресом. Позбутися звички гризти нігті. Приводи були найрізноманітніші, але причина одна — гострий сперматоксикоз. Кожний завжди отримував, що хотів, — а саме секс — і проблему було розв'язано.

Так одразу й не зрозумієш, ким була мама: генієм співчуття чи звичайною шльондрою.

Секс — чудові ліки майже від усього.

Вона була кращою нетрадиційною цілителькою — або вона була шльондрою, яка відверто задурювала клієнтам голови. Насправді їй дуже не подобалося, що доводиться вдаватися до такого грубого обману, але, з іншого боку, вона й не збиралася заробляти собі на життя саме в такий спосіб.

Перший сексуальний сеанс вийшов зовсім випадково. Клієнт, який хотів кинути курити, хотів, аби його повернули в той день — йому тоді було одинадцять років, — коли він зробив першу в житті затяжку. Щоби згадати, як йому було погано. І він мовбито взагалі ніколи не почне курити. А позаяк він мовбито не почав курити тоді, то йому буде простіше кинути зараз. Такий був задум.

На другому сеансі цей клієнт захотів зустрітися зі своїм батьком, який помер од раку легенів, просто щоб поговорити. Цілком природне бажання. Багатьом хотілось би побачитися з ким-небудь із покійних родичів або знаменитостей — аби порадитись. Усе вийшло настільки реально, що на третьому сеансі цей клієнт попросив улаштувати йому побачення із Клеопатрою.

Мама говорила своїм клієнтам: розслабтесь. Уявіть, що все напруження перетікає від обличчя до шиї, потім — од шиї до грудей. Розслабте плечі. Уявіть собі, що на вас м'яко тисне який-небудь тягар, притискаючи голову, груди й руки до канапи.

Розслабте руки, лікті, кисті. Уявіть собі, що напруження стікає від плечей у кінчики пальців і витікає назовні.

Вона занурювала клієнтів у гіпнотичний транс і керувала видіннями. Вони не поверталися назад у часі. Все було не по-справжньому. Найголовніше — щоби клієнт захотів опинитися там-то й там-то і зробити те-то й те-то.

Усе відбувалося в його уяві.

А мама просто вела фантазію за заданим сценарієм. Докладний і детальний опис усього, що буцімто відбувається з клієнтом. Кольори, звуки, запахи. Уявіть собі, що ви чуєте радіо — трансляцію бейсбольного матчу. Уявіть, що все реально.