Джон Гришем - Інформатор

— Піввідсотка від суми чистого прибутку. Минулого року це було приблизно 40 мільйонів. Ця сума становить основну частину фінансування комітету, решта осідає в скарбниці Флориди. Можу я поцікавитись, до чого ви хилите?

— Звісно. До нас звернулися зі скаргою на незаконні дії окружного судді. В ній ідеться про одного забудовника, що вступив у змову із власниками казино та суддею, і всі разом вони ділять між собою прибутки.

Нейлон поставив філіжанку з кавою і похитав головою:

— Як не дивно, міс Стольц, мене це не вразило. Якщо у казино займаються фінансовими махінаціями, відмиванням готівки або ще чимось незаконним, не має значення, чим, то ми не зможемо їх зупинити. Це чудове середовище для корупціонерів. Не надто витончені люди раптом починають заробляти більше, ніж можна собі уявити. Такі люди приваблюють шахраїв усіх мастей і аферистів, які нібито хочуть допомогти. До того ж увесь дохід зберігається в готівці, яку неможливо відстежити, а це просто вибухова суміш. Мене іноді дивує, наскільки у нашого комітету обмежені права.

— Отже, вам відомі випадки корупції?

— Я такого не говорив. Але думаю, що це можливо.

— І ніхто за ними не наглядає?

Він схрестив свої товсті ноги і на якусь мить задумався.

— Ну, ФБР має повноваження розслідувати правопорушення чи будь-які інші злочинні дії на індіанських землях. Я думаю, це трохи впливає. Адже цих хлопців не можна назвати чемними, тож сама думка про те, що скрізь будуть вештатися спецслужби, їх стримує. Мушу зазначити, більшість наших казино співпрацює з відомими компаніями, які знаються на цьому бізнесі.

— Якщо у ФБР буде ордер, вони зможуть забрати бухгалтерські книги?

— Не впевнений. Наскільки мені відомо, цього ще ніхто не робив. За останніх двадцять років у ФБР не особливо цікавились справами індіанців.

— Чому?

— Не можу сказати точно, але підозрюю, що їм бракує ресурсів. У цій установі зосереджені на боротьбі з тероризмом і кіберзлочинністю. Невелике шахрайство у індіанському казино їх зараз не надто цікавить. Навіщо взагалі цим перейматися? Індіанці ще ніколи так добре не жили, принаймні не в останніх двісті років.

Він кинув ще шматочок цукру собі в каву і розмішав її пальцем.

— Вас часом не таппакола цікавлять?

— Саме так.

— Я не здивований.

— Чому?

— Про них ходили різні чутки.

Він зробив ковток і почав, поки вона поставить наступне запитання.

— Ну, і які ж це такі чутки?

— Про вплив зовні. Якісь типи, що з самого початку були задіяні в цьому бізнесі, тепер убивають людей по всій території навколо казино. Та це самі лише підозри. До наших обов’язків не входить боротьба зі злочинністю, тож ми й не втручаємося. Якщо нам стане відомо про якісь порушення, маємо сповістити ФБР.

— А як щодо чуток про відмивання готівки?

Він заперечно похитав головою.

— Про таке я не чув.

— А про суддю?

Він повторив жест.

— Ні, й буду здивований, якщо це виявиться правдою.

— Тоді ви здивуєтесь, але у нас є інформатор.

— Ну, там задіяно багато готівки, а вона спонукає людей до дивних вчинків. Я на вашому місці був би обережним, міс Стольц. Дуже обережним.

— Мені здається, що ви знаєте більше, ніж говорите.

— Зовсім ні.

— Гаразд, але пам’ятайте, що справи, які ми розслідуємо, конфіденційні.

— Так, звичайно.

У той час, коли Лейсі вперше телефонувала до Асоціації гравців у Флориді, її напарник вперше грав у гольф. Це була ідея Майкла Гейсмера, який і позичив йому свої рідко вживані ключки. Г’юго вмовив колегу з РСП на ім’я Джастін Берров прикинутися любителем гольфу. Джастін звернувся до друга, який знав потрібних людей. Отож після справедливої кількості маніпуляцій і відвертої брехні гостьовий турнір у «Кролячих перегонах» було організовано. Джастін грав рідко, але йому були відомі основні принципи, а заразом і достатньо правил, щоб не викликати підозри. Натомість у Г’юго не було ані уявлення про цю гру, ані крихти інтересу до неї. У світі, де він зростав, гольф вважали грою для білих, які грають у неї в своїх заміських клубах.

Перша мітка для м’яча у «Кролячих перегонах» була за тренувальним доріжками та будівлею клубу, тож ніхто не звернув уваги на те, що Джастін виконав перший удар, а Г’юго ні. Був серпневий ранок, пів на одинадцяту, а температура уже перетнула позначку тридцять градусів, тому не дивно, що на полі нікого не було. Оскільки Г’юго, водій гольф-кара, нічого не знав про цю гру, він вирішив не коментувати відсутність будь-яких навичок у Джастіна. Коли той не зміг за три спроби вибити м’яч із піщаного бункера, Г’юго це настільки потішило, що він не зміг стриматись і голосно розсміявся. На третьому гріні Г’юго вихопив свою ключку та м’яч, впевнений, що кожен може загнати його у лунку. Коли це і йому не вдалося, причому з триметрової відстані, Джастін уже не стримував потоку нецензурних висловів.

За допомогою супутникових