Клайв Стейплз Льюїс - Листи Крутеня

Але суть не в тому. Звичайно, поживитись немає чим, але, сподіваюсь, ви не раби власного шлунку. Подивимося, чи немає інших, більш вагомих досягнень.

Перш за все, подивіться, скільки тут всього! Якість — гірше не буває, але такої кількості душ (якщо це душі) ще не було.

Мало того, здавалося б, такі душі — ні, тіні від душ — й занапащувати не треба; але Ворог чомусь вирішив, що їх варто рятувати! Справді вирішив. Молоді, недосвідчені спокусники навіть не уявляють собі, як ми крутилися, як вертілися, щоб заволодіти ними.

Власне в тому, що вони були настільки дрібні, і полягала трудність. Вони, мерзотники, такі тупі, такі пасивні, так залежать від середовища! Просто неможливо довести їх до тієї свободи вибору, при якій гріх стає смертельним. Зауважте, їх треба довести — і все, далі йти не можна, там інша небезпека, вони можуть покаятися. А не доведеш — підуть у лімб, ні для раю, ні для пекла вони не придатні. Що ж, не ставши людьми, опускайтеся нижче людини — багатьом це навіть подобається.

Вибравши те, що Ворог назвав би «поганим», ці істоти майже (або ж зовсім) не відповідають за свої дії. Їм незрозуміло, звідки взялися і що означають нарушені ними заборони. Совість їх безнадійно відійшла від середовища. Звичайно, ми старалися, щоб мова ще більше все заплутала, наприклад, хабар вони називають «подарунком». Спокусник повинен перш за все перетворити їх вибір у звичку (досягається повторюванням), а потім, що дуже важливо, — у принцип, який вони готові відстоювати. Тоді все піде як по маслу. Проста залежність від середовища — чи може розтяпа втриматись — стає кредом, ідеалом: «Як всі, так і я». Спочатку вони просто не зауважували заборони, а тепер у них щось на зразок переконань. Історії вони не знають і називають моральний закон Ворога «пуританським» або «буржуазним». Так у їхній сутності виникає цупкий, твердий згусток — вони обдумано йдуть туди, куди йшли, і відштовхують спокуси. Цей згусток невеликий, вони нічого про нього не знають (вони взагалі мало що знають), це не якесь полум'я (куди йому, не вистачить почуття, та й уяви також), він навіть акуратненький, скромненький, мовби камінчик. Проте справу свою він знає: нарешті вони з власної ініціативи відштовхують так звану благодать.

Отож, ми маємо право зробити два оптимістичні висновки: 1) улов досить багатий — правда, на смак не дуже, зате голод не загрожує; 2) майстерність наших спокусників стала справді віртуозною. Але є і третій, можливо, найбільш важливий висновок.

Душ, чий розклад і загибель дає нам можливість якщо не бенкетувати, то не голодувати, душ цих, все більше, а ось великих грішників все менше. Все менше людей з нестримними пристрастями, які з усіх сил рвуться до того, що Ворог не любить. Вилов наш зростає, але раніше ми викинули б таку погань Церберу. Здавалося б, така ситуація дуже прикра, але насправді все змінилося на краще. Хотів би звернути вашу увагу на методи, з допомогою яких ми добилися цього.

Великі (смачні) грішники — із такого ж тіста, що й ті мерзенні тварюки, великі святі. Ось такий дріб'язок і в рот не візьмеш. А як Ворогові? Чи для того Він створив людей, став Одним із них, вмер у муках, щоб розплодились недочоловіки, придатні тільки для лічби? Він хотів вивести породу богів, святих, таких як Він. Так, нам не смачно, але зате яка радість? Ви тільки подумайте — експеримент Його не вдався! Мало того, великі грішники тепер приносять набагато більше користі. Будь-який диктатор, та що там — демагог, зірка екрану чи естради веде за собою тисячі тисяч. Сучасні карлики віддають все, що від них залишилось, йому (їй), а значить — нам. Ймовірно, незабаром ми зможемо зайнятися останніми людьми.

Чи ви розумієте, як вдалося нам перетворити таку кількість людей в нулі без палички? Це — не випадковість. Це — відповідь на найбільш зухвалий виклик, який тільки був колись.

Дозвольте нагадати, що творилось у них в другій половині минулого століття (якраз тоді я залишив приватне спокусництво і перейшов на керівну роботу). Прагнення до свободи і рівності почало приносити суттєві плоди. Скасували рабство. Зростала релігійна терпимість. Треба сказати, що в певних рухах вже в їхній основі були закладені сприятливі елементи: атеїзм, антиклерикалізм, заздрість, жага помсти, навіть спроба воскресити язичництво (досить безглузді). Ми не відразу вирішили, як до нього ставитися. З одного боку, нам було противно — і зараз також противно, що голодних нагодують, з в'язнів знімуть кайдани. З другого боку, приємно бачити стільки невір'я, злиденності, ненависті. Як їх не підтримати!

В останні десятиліття віку все спростилось, але й погіршилось. В англійському секторі, де я в основному працюю, трапилась страшна річ: Ворог майже прибрав, Собі на користь, прогресивні і ліберальні рухи. Від попередньої ворожості до християнства залишилося дуже мало. Повсюдно розвивалися прегидкі явища, які називалися християнським соціалізмом. Фабрикантів доброго старого типу, які наживалися на тяжкій праці, не робітники вбивали — от було добре! — а осуджували співбрати, свій же клас. Бідні ж вели себе гірше нема куди. Ми небезпідставно сподівалися, що на волі вони грабуватимуть, вбиватимуть, чи хоч зап'ють, а вони, мерзотники, стали чистішими, бережливішими, освідченішими і навіть поряднішими. Ви не повірите, поважне панство, якою близькою була загроза морального, здорового суспільства!

Завдяки Всенижчому Отцю нашому, ми відвернули небезпеку. Контрнаступ вівся на двох рівнях. На глибокому — вдалося розвинути і виявити те, що притаїлося в русі, від самого початку: ненависть до особистої свободи. Першим її відкрив Руссо, якому дійсно немає ціни. Як ви пам'ятаєте, в його досконалій демократії дозволена тільки державна релігія, зберігається рабство, а окремій людині говорять, що вона, по суті, хоче того, що хоче влада. Виходячи з цього, через Гегеля (ще один неоціненний помічник!) ми легко привели і до нацизму, і до комунізму. Навіть в Англії зробили немало. Вчора я чув, що людина там не може без дозволу зрубати своє власне дерево своєю сокирою, розрізати його своєю пилою і збудувати сарай у своєму саді.

Така глибинна контратака. Проте вам, початківцям, ніхто не довірить роботу на цьому рівні. Вас приставлять до приватних осіб. Проти них (або через них) ви будете діяти інакше.

Ключовим словом тут є «демократія». Наші філологи добре попрацювали над людською мовою, і навряд чи потрібно вас попереджувати, щоб ви не давали можливості вживати це слово в ясному, визначеному смислі. Вони і так не будуть. їм в