Клайв Стейплз Льюїс - Листи Крутеня

Часом ми не віримо, що зло й справді існує у світі. Натомість воно настільки витончене, то деколи його просто не помічаємо. Спокуси й пастки нечистого чекають нас будь-де. І не зауважуємо, як в них потрапляємо.
Відомий в усьому світі християнський письменник Клайв Стейтиз Люїс, автор "Хронік Нарнії", прагне показати механізм дії зла у світі. Форма, яку обрав автор — листи-повчання старого, досвідченого диявола (Крутеня) до молодого бісика про те, як спокушати людей.

Клайв Стейплз Люїс

ЛИСТИ КРУТЕНЯ

“Найкращий спосіб прогнати диявола,

якщо він не відступає перед текстами

Святого письма, — це висміяти його,

покепкувати з нього, бо він не

зносить глуму”

Лютер

“Диявол… гордий дух…

не може витерпіти глузування”

Томас Мор

Передмова

Я не маю наміру пояснювати, як листи, що оце пропонуються читачам, потрапили мені до рук.

Коли йдеться про дияволів, то в цьому питанні людство схильне скочуватись до однієї з двох рівновеликих і протилежних за змістом помилок. Перша полягає в тому, що люди не вірять у їхнє існування, друга — в тому, що вони не тільки вірять в існування дияволів, а й виявляють до них надмірну й нездорову зацікавленість. Самим дияволам однаково подобаються обидві помилки: вони захоплено вітають як матеріаліста, так і чародія. Манерою письма, застосованою в цій книжці, може легко оволодіти кожен, хто має до цього хист; але схильні до поганих вчинків і дражливі люди, які б могли повернути мистецтво такого стилю на шкоду іншим, не зуміють перейняти його від мене.

Читачам слід пам'ятати, що диявол — брехун. Не все те, про що говорить Крутень, треба сприймати як правду, навіть з його точки зору. Я не ставив собі за мету з'ясувати, що то були за люди, про яких згадується в листах, але вважаю, що портрета, скажімо, Фр. Спайка чи матері підопічного навряд чи цілком відповідають дійсності. В пеклі, як і на землі, заведено бажане приймати за дійсне.

Насамкінець зауважу, що я не робив жодних спроб перевірити хронологію написання листів. Лист XVII, мабуть, складено перед запровадженням карткової системи на харчі, але взагалі спосіб датування диявола, здається, не має нічого спільного з часом на Землі, і я не намагався відтворити його. Історія європейської війни, за винятком тих випадків, коли вона так чи інакше впливала на духовний стан однієї людини, очевидно, Крутеня не цікавила.

Магдаленський коледж

К. С. ЛЮЇС

5 червня 1941 року

Листи Крутеня

Лист I

Мій любий Шашеню!

Спинюсь на твоїх словах про те, як ти спрямовуєш навчання свого підопічного і як турбуєшся, щоб він більше перебував у товаристві свого приятеля-матеріаліста. Чи не здається тобі, що ти трохи наївніший? Скидається на те, що ти вважаєш, ніби за допомогою доказів його можна було б відвернути від Ворога. Я б погодився з цим, якби він жив кілька століть тому. Тоді людські істоти ще добре усвідомлювали, коли те чи інше твердження доведене, а коли ні; і якщо воно було доведене, люди справді вірили в це, Тоді вони ще узгоджували мислення з діями і були готові змінити свій спосіб життя внаслідок роздумів, міркувань та висновків. Але за допомогою тижневої преси та інших засобів ми великою мірою змінили становите. Твій підопічний із самого дитинства звик мати справу з десятками несумісних філософських концепцій, які всі водночас нуртують в його голові. Він сприймає кожне вчення не як «правильне» чи «хибне», а як «академічне» чи «практичне», «застаріле» чи «сучасне», «гуманне» чи «жорстоке». Термінологія і спосіб викладу, а не докази, допоможуть тобі відвернути його від церкви. Не гай часу на переконування його в тому, що матеріалізм — це істина! Переконай його, що матеріалізм — сильний, міцний, наступальний, тобто, що це філософія майбутнього. Саме цього потребує твій підопічний.

Шукати докази — означає перенести битву на терени Ворога. Він також може обґрунтовувати, проте я вважаю, що в практичній пропаганді Ворог протягом століть завжди був позаду Нашого Отця Пекла. Вже сам процес наведення доказів пробуджує розум твого підопічного, а якщо розум не спить, то наслідки передбачити неможливо. Навіть якщо й викривити якусь послідовність думки на нашу користь, у твого підопічного однаково посилиться фатальна звичка зосереджуватись на глобальних питаннях і відвертати свою увагу бід потоку скороминущих почуттів. Твоє завдання полягає в тому, щоб прикувати його увагу саме до цього потоку. Привчи підопічного називати це «справжнім життям» і не дозволяй йому питати себе, що таке «справжнє».

Пам'ятай, що він, на відміну від тебе, не чистий дух. Ніколи не бувши людиною (о, ця огидна перевага Ворога!), ти не здатен зрозуміти як вони піддаються тискові буденності. Якось я мав підопічного — переконаного атеїста, який любив ходити до Британського музею. Одного разу, коли він сидів за книжкою, я помітив, що його думки попливли в хибному напрямку. Ворог, ясна річ, був у той час біля нього. Я побачив, що моя двадцятирічна праця опинилася під загрозою. Якби я тоді розгубився і вдався до доказів, то, безумовно, зазнав би поразки. Але я не зробив тієї дурниці, а посилив свій вплив на ту частину свого підопічного, яка найбільше була під моїм контролем, і навіяв йому думку, що вже час обідати. Ворог очевидячки навіював моєму підопічному протилежну думку (ти знаєш, що людина ніколи не чує всього, що Він їй каже?), що речі, над якими той працює, важливіші, ніж обід. Принаймні мені здається, що тієї миті Він діяв саме так, бо коли я сказав: «Досить мізкувати над цим. Краще повернутися до роботи після обіду», — підопічний значно повеселішав, а коли я додав: «На свіжу голову воно піде краще», — той уже прямував до дверей. Як тільки він опинився на вулиці, битва була виграна. Я вказав йому на хлопчика-газетяра, який закликав купувати газети, а тоді звернув його увагу на автобус № 73, який проїжджав вулицею, і перш ніж мій підопічний зійшов зі сходів бібліотеки, я переконав його в тому, що хоч би які дивні думки не з’являлися в людини, коли вона зачинившись працює над книжками, певна доза «справжнього життя» (автобус і хлопчик-газетяр) неодмінно поверне її до дійсності і покаже, що «оті речі» в книжках не можуть бути правдивими. Підопічний запам'ятав цей випадок і впродовж багато років любив говорити про «те невиразне відчуття реальності, яке є нашою надійною охороною проти відхилень від простої логіки». Тепер він у безпеці в оселі Нашого Отця.

Ти розумієш суть того, про що я кажу? Завдяки процесам, які ми започаткували в людях багато сторіч тому, вони ніяк не можуть повірити у незвичне й незнайоме тоді, коли звичне й знайоме у них перед очима. Вказуй йому на буденність речей. Найголовніше, ні в якому разі не вдавайся до науки (я маю на увазі справжню науку) як до захисту