Зигмунд Фрейд - Вступ до психоаналізу

оголосив: «Сього­дні мені приснилося, що ми були в Симоновій хижці». Отже, участь в екскурсії він узяв саме з такою надією. З подробиць він сповістив тільки те, що чув напередодні: «Треба підніматися вгору сходами шість годин».

Цих трьох сновидь досить, щоб забезпечити нас потрібною інформацією.

2. Ми бачимо, що ці дитячі сновиддя не безглузді: це зрозумілі, повновартісні психічні акти. Пригадайте те, що я подавав вам як погляди медицини на сновиддя, а також порівняння з невправними пальцями, які перебігають по клавішах піаніно. Не можна не помітити, як гостро суперечать таким уявленням ці дитячі сновиддя. Та найдужче дивує те, що саме в дитини під час сну відбуваються повновартісні психічні дії, тоді як дорослий у тому самому стані задовольняється спазматичними реакціями. Крім того, ми маємо всі підстави вважати, що сон у дитини кращий і глибший.

3. У цих сновиддях немає перекручення, і тому вони не потребують тлумачення. Явний і латентний зміст тут збігаються. Отже, перекручення не властиве природі сновидь. Гадаю, після такого твердження у вас спаде камінь із серця. Але, докладніше вивчивши ці сновиддя, ми змушені визнати, що й у них є певне перекручення, невелика різниця між явним змістом сновиддя і його латентними думками.

4. Дитяче сновиддя — це реакція на денне переживання, що лишило по собі якісь жалі, якесь прагнення, невдоволене бажання. У сновидді ми бачимо безпосереднє, пряме справдження тих бажань. Згадайте наші пояснення про роль зовнішніх і внутрішніх соматичних подразників, що порушують сон і спричиняють сновиддя. Тоді ми познайомились із твердо з’ясованими фактами, але таким способом можна пояснити тільки вкрай невелику частину сновидь. У дитячих сновиддях ніщо не вказує на вплив таких соматичних подразників, і помилитися тут неможливо, бо сновиддя цілком зрозумілі і їх можна охопити в цілості Але через це нам не слід відкидати погляду, що в етіології сновидь певну роль відіграють подразники. Можна лишень запитати, яким чином ми забули на початку, що, крім соматичних подразників, які порушують сон, є ще й психічні? Адже знаємо, що саме вони спричиняють те збудження, яке найчастіше призводить до порушення сну в дорослих, бо ці подразники не дають їм досягти потрібного для засинання психічного стану, тобто не дають відвернути інтереси від зовнішнього світу. Людина не хоче переривати своє життя, радше вона б і далі працювала над тим, що цікавить її, і через те не спить. Отже, для дитини таким психічним подразником, що порушує сон, є невдоволене бажання, на яке вона реагує сновиддям.

5. Звідси нам найкоротший шлях до висновку про функцію сновидь. Якщо сновиддя — реакція на психічний подразник, його роль полягає в тому, щоб погамувати подразнення, позбутися його, аби сон тривав далі. Ми ще не знаємо механізму погамування таких подразнень, але вже бачимо, що сновиддя не порушує сну, в чому його схильні звинувачувати, а охороняє його, усуваючи подразники, які порушують сон. Щоправда, ми вважаємо, ніби краще спимо, коли не бачимо сновидь, але це хибний погляд; насправді, якби не було сновидь, ми б узагалі не спали, саме їм ми завдячуємо свій добрий сон. Сновиддя, звичайно, неминуче трохи заважають нам, — так само як і сторож не може не створити невеликого шуму, проганяючи порушника спокою, що своїм галасом міг би розбудити нас.

6. Бажання — збудник сновидь, а задоволення тих бажань становить зміст сновиддя — ось у чому головна прикмета сновидь. Ще одна стала риса сновидь така: вони не просто виражають ту або ту думку, а зображують це бажання вже виконаним у формі галюцинаційного переживання. «Я б хотіла плисти по озеру» — ось бажання, яке збуджує сновиддя, а зміст сновиддя такий: «Я пливу по озеру». Отже, і в таких простих дитячих сновиддях уже є різниця між явним і латентним змістом, існує перекручення: думку заступає переживання. При тлумаченні сновидь передусім слід зважати саме на цю підміну. Якщо таку підміну вважати за найзагальнішу характеристику сновидь, то вже згаданий нами фрагмент сну — «Я бачив, як мій брат ставить якийсь паркан» — слід тлумачити не як «мій брат обме­жує себе в коштах», а як «Я хочу, щоб мій брат обмежував себе в коштах, мій брат повинен обмежувати себе». З обох уже сформульованих характеристик сновиддя друга вочевидь має більше шансів, що її визнають без спротиву, ніж перша. Тільки з допомогою дальших широких досліджень можна напевне з’ясувати, що збудником сновиддя завжди виступає бажання, а не турбота, намір чи докір; проте зостається незмінною друга характеристика, а саме: сновиддя не просто відтворює подразник, а через своєрідне переживання усуває його, тамує, задовольняє.

7. У зв’язку з цими характеристиками сновиддя можна знову розглянути порівняння сновиддя з хибними діями. В хибних діях ми розрізняємо порушувальну тенденцію і порушену, сама хибна дія — компроміс між ними обома. В цю схему вкладається і сновиддя. Порушена тенденція в цьому випадку — не що інше, як потреба спати. На місце порушувальної тенденції тут стає психічний подразник, скажімо, бажання, яке вимагає задоволення, бо поки що нам не відомі інші психічні подразники, які порушують сон. Отже, сновиддя — теж компроміс. Людина спить, а водночас переживає задоволення свого бажання; людина задовольняє своє бажання, а водночас і далі спить. Кожен із цих процесів почасти зазнає успіху, а почасти — невдачі.

8. Пригадайте, що колись ми сподівалися знайти шлях до розуміння проблеми сновидь, зіпершись на факт, що окремі вкрай прозорі витвори уяви мають назву «снів наяву». Так-от, сни наяву — це справді здійснення бажань, здійснення честолюбних і еротичних жадань, що нам добре знайомі; проте цього ми досягаємо тільки подумки і, хоч як яскраво уявляємо собі, таке здійснення ніколи не набуває форми галюцинаційних переживань. Отже, з двох головних рис сновидь снам наяву властива найнепевніша, натомість друга риса, для якої потрібний сонний стан, бо вона, коли ми не спимо, не виявляється, цілком відпадає. Навіть у мові ми спостерігаємо натяк, що справдження бажань становить головну прикмету сновидь. До того ж якщо сновидне переживання — тільки ще одна форма уявлюваної вистави, яку безпосередньо уможливив сонний стан, тобто «нічний сон наяву», стає зрозуміло, як процес виникнення сновиддя може погамувати подразник, що діє вночі, й забезпечити задоволення, бо і сни наяву дуже тісно пов’язані з задоволенням, саме тому люди і вдаються до них.

Але, крім того, є й інше мовне свідчення, що вказує на це саме. Всім вам відоме таке прислів’я: «Якщо свині сняться жолуді, гусці — кукурудза». Або: «Що сниться курці? Просо». Як бачимо, прислів’я сягають іще глибше, ніж ми, спускаються від дітей до тварин і проголошують, що зміст сновиддя полягає в задоволенні якоїсь потреби. Чимало усталених мовних зворотів нібито підтверджують цю думку, як-от «прекрасний, мов сон», «мені про таке й не снилося», «такого я не уявляв собі навіть у найсміливіших снах». Отже, мовні звороти засвідчують очевидну небезсторонність. Звісно, є страшні сновиддя і сновиддя з прикрим або нецікавим змістом, але вони не породили ніяких ідіом. Ми, правда, говоримо про «погані» сни, але просто «сон» усе-таки означає в нашій мові втішне задоволення бажань. Таж немає прислів’їв, які б запевняли, ніби свині або гусці сниться, як їх ріжуть!

Звичайно, було б незбагненним, якби автори, які пишуть про сновиддя, не завважили, що сновиддям притаманне задоволення бажань. Навпаки, це вони помічали дуже часто, але жоден з них