Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

Вибігши по сходах, Майя штовхнула люк і вискочила на терасу. Це був якраз дах з садом, тільки з іншого боку.

— Тікати безглуздо, Майя Семироз!

Майя обернулася на Ельдара, який вийшов слідом. Він зняв з коміра фібулу, накидка ковзнула з його плечей додолу. Хлопець залишився тільки у своєму темно-синьому плащі. На тонкій тканині проступила луска, що переливалась у світлі зеленим. Зіниці Ельдара витягнулися, зробивши сині очі ще яскравішими. Майя побігла повз квіти і кущі. Як на зло, і професорки Хедери ніде не видно. Можливо, вона встигне до дверей з іншого боку саду! А звідти по головних сходах вниз і прямо до батька в кабінет.

Попереду показалися парти під навісом. Значить, і вихід близько!

Раптом сонце закрила широка тінь. Майя підняла очі й різко загальмувала. Перед нею приземлився Ельдар. Поділ його плаща тепер став парою крил з двома кігтями. Хлопець розправив перетинчасті крила, перегороджуючи Майї шлях.

— Цікавість часом має сумні наслідки, — посміхнувся Ельдар, вишкіривши гострі ікла.

Майя позадкувала, поки не вперлася в бильця. Руки її тремтіли, а єдине вогняне заклинання, що могло б допомогти, від страху зовсім забулося. І хоч на ній захисна накидка, щось їй підказувало, що від Ельдара це не захистить, раз він так легко носив на собі таку ж.

«…вже краще зі скелі зірвуся і розіб’юся, як помідор, ніж стану закускою на нічних бенкетах демонів», — промайнули в голові слова кучера.

Майя глянула з висоти. Ставати розчавленим коржем не вихід. Але ось до сусідньої тераси, що розташовувалася збоку на поверх нижче, дострибнути шанс є. Дівчина перескочила через бильця і встала біля самого краю даху.

— Що ти... — мигцем вона побачила, як розширилися очі Ельдара.

Майя зціпила зуби й присіла. Але раптом ногою заплуталася в накидці. І замість стрибка безглуздо полетіла додолу.