Марті - Тіні Системи 2, Марті
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розповідь від Антона
Він йшов темними коридорами покинутої будівлі, кожен крок відлунював глухо й пусто. Навушник в його вусі тихо зашипів, сигналізуючи, що його відстежують.
— Ти мав її ліквідувати, — голос оператора був беземоційним.
Антон зупинився, вдивляючись у тріщини на стіні перед собою.
— Я знаю.
— Але ти цього не зробив.
Він не відповів одразу.
— Це змінює щось?
У відповідь тиша.
— Вона приречена, — оператор зрештою порушив мовчанку. — Якщо не від твоїх рук, то від когось іншого.
Антон торкнувся стіни, відчуваючи під пальцями холодний бетон.
— Я хотів побачити її кінець на власні очі.
— І?
Він заплющив очі на секунду.
— Вона ще не готова.
Оператор тихо зітхнув.
— Не думав, що ти почнеш вагатися.
Антон посміхнувся крізь втому.
— Я не вагаюся.
— Тоді що це?
Він відкрив очі й подивився в темряву перед собою.
— Це просто цікавість.
Він вимкнув зв’язок і рушив далі.
---
Розповідь від Кіри
— Ти його відпустила?!
Голос Ліни розрізав тишу, її очі палали від злості.
Кіра мовчала.
— Ти ж розумієш, що це був шанс! Ми могли його вбити!
— Могли, — погодилася Кіра.
Ліна різко розвернулася, відходячи на кілька кроків, ніби намагаючись вгамувати емоції.
— Ти ж сама сказала, що він більше не наш. Що він… — вона замовкла, зціпивши зуби.
Кіра вдивлялася в темряву, де ще кілька хвилин тому стояв Антон.
— Він міг убити мене, але не зробив цього.
Ліна гнівно пирхнула.
— І ти думаєш, що це щось означає?
Кіра стиснула кулаки.
— Не знаю.
Ліна глибоко вдихнула.
— Не знаю, що з тобою сталося, Кіро. Але якщо ти даси йому ще один шанс, наступного разу ми вже не встигнемо втекти.
Кіра знала, що Ліна має рацію.
Вона знала, що це була помилка.
Але всередині щось їй підказувало, що цей вибір ще не до кінця зроблено.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні Системи 2, Марті», після закриття браузера.
