Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

Рада вичікувально дивилася на чоловіка. Яким би міцним не був Морський вовк у його очах вона побачила співчуття.

— Давайте я вам заспіваю! Якщо вам сподобається, ви візьмете мене! Якщо ні, я піду! — у душі Рада сподівалася, що угода вдасться.

— Домовилися! — несподівано погодився чоловік, Рада ледь не заплескала у долоні. — Але ти випадково не сирена? 

— Ні! — злякано вигукнула вона. Казати що вона напівкровка дівчина не стала, бо чоловік міг відмовитися.

— Тоді співай, але швидко! — капітан сів на стовпчик, до якого прив'язували корабель, і його обличчя набуло вдавано байдужого вигляду.

Рада вирішила взяти за живе. Вона не пам'ятала жодної пісні на морську тематику, тому пройшлася в пам'яті за віршами. Коли вона заспівала, обличчя капітана перестало бути байдужим.

Я пригадала

Той день розлуки на сивім причалі,

Пінилась хвиля,

Мов біла фата.

Тільки для нас

Музика ніжно тоді прозвучала,

З серця та пісня

Ще й досі зліта.

А білі хвилі гомонять,

Нехай співають,

Почую голос рідний твій

І крізь вітри.

Лиш море знає,     

Як я кохаю,        

З тієї самої пори, 

Чекань пори.   

Коли вона закінчила, капітан ледь не пустив скупу сльозу. Рада посміхнулася.

— Ох, як душевно співаєш! Хто написав таку чудову пісню?

— Володимир Кудрявцев! 

— Гарний мужик, мабуть, був твій Володимир! Відразу видно, моряк! — посміхнувся капітан.

 Рада не стала з ним із цього приводу сперечатися.

— То ви мене візьмете? — запитала вона.

— Що з тобою зробиш! — капітан махнув рукою. — Тільки за однієї умови — побачу що фліртуєш з моряками висаджу на першому острові.

Посміхнувшись ще ширше, Рада погодилася. 

Вона навіть не засмутилася, що її підселили до каюти у якій жив старий купець, який їхав у тому ж напрямку.

 Зайшовши всередину, Рада підійшла до ліжка та поклала сумку. Нарешті вона зможе нормально відпочити! Може, їй навіть сподобається.

Після обіду двощогловий корабель «Восьминіг» вийшов із порту. Вже за пів години повіяв попутний вітер, і команда натягла вітрила. 

Рада з цікавістю спостерігала за їхніми діями. Вона ще ніколи не робила таких тривалих подорожей. 

Увечері, коли всі розійшлися спати, Рада ніяк не могла заснути. Вона ніколи не плавала на кораблях, тому їй було незручно, коли все навколо хитається.

 Перший день на кораблі пройшов для неї добре.

Попри пізній час, дівчині все ще хотілося спати. Вона з тугою дивилася на свою сумку, де були заховані щоденник мами та родова книга. Рада із задоволенням зараз почитала б, але запалювати світло вона теж не могла. Старий купець, з яким вона пливла спав дуже чутливим сном. Його міг розбудити будь-який галас. Тому він ще звечора попередив дівчину, щоб вона не заважала йому спати.

Купець мав зійти на найближчому острові, і два тижні вона мала його терпіти. Тим паче що старий розповідав дуже смішні анекдоти. Щоправда, коли він напивався, його жарти набували вульгарного характеру. Проте чоловік був мирним. Не буянив та й у бійках ніколи в житті не брав участі.

Раді довелося під нього підлаштовуватися і дотримуватись правил, що існують на кораблі. Тому вона більше не могла довго лежати у ліжку та йшла допомагати коку з обідом, а вечорами мала співати свої пісні.

Такий розклад справ її повністю влаштовував. За роботою час йшов швидко. 

_____

Дорогі читачі. Під час редагування розділи змінила місцями. Не губіться. Раніше це був 8 розділ)