Psevdonim - Ера Агонії, Psevdonim

Королівська гвардія, залишки колишньої сили, вийшли назустріч мерцям, намагаючись зупинити їхню ходу, захистити місто, врятувати порядок, але зіткнулися з непереборною стіною мовчазної смерті, з невблаганною силою агонії, з невидимим жахом, що виходив від мерців, паралізуючи волю, руйнуючи дух, перетворюючи захисників на безпорадних жертв. Гвардія розпалася, солдати розбіглися, впали, померли від страху, від відчаю, від неможливості протистояти невидимому ворогу, що повстав з самої землі Ферраксу.

Ферраркс здався владі мерців, здався хаосу, здався агонії. Останній крик короля, що пролунав з палаючого палацу, обірвався в полум'ї пожежі, як воля до влади, що розбилася об стіну смерті, як надія на порядок, що зникла в безодні хаосу, сповіщаючи про остаточне падіння Ферраксу в безодню соціальної агонії, в хаос безвладдя, в царство некромага Мортеуса.

Три міста впали одночасно – Умбріпортус здався морю, Соляріс – богам, Ферраркс – владі мерців. Останні дзвони падіння пролунали над людським світом, сповіщаючи про кінець епохи сили, віри, порядку, про початок ери агонії, ери темряви, ери влади некромага Мортеуса, що став повелителем світу страждання, володарем агонії, королем темряви, що йшов шляхом болю та жорстокості, заражаючи світ, місто за містом, душа за душею, перетворюючи його на своє темне королівство страждання. І темрява перемогла.