Торія Онопрієнко - Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко

Стяг, що просочений кров'ю

Розбита на пікселі наша держава, 
Рябить у очах, плями кольору хакі, 
Там місто горить, а здається - заграва, 
В країну залізли потвори усякі!

Десь поруч щось бахнуло - серце упало, 
Хоча ми давно вже боялись, чекали... 
Згадаємо всіх ми, кого вже не стало, 
Не стало, не стало, не стало, не стало...

Пекельний вогонь нам розтоплює очі! 
Навколо міста чи диявола дім? 
В страху весь народ і щодня, і щоночі, 
Постійно гадаєш: це вибух, чи грім?

Чудовиська в образ "спасителя" вбрані! 
"Безжальний убивця" на пиці в них банер! 
Та якби не було навколо все тьмяне, 
Ми встанем, ми встанем, ми встанем, ми встанем!

У мріях солдата ніколи не було, 
Пропахнути світом без миру й любові. 
Пішов на війну і душа там заснула, 
Закутана в стяг, що просочений кров'ю...

©Торія Онопрієнко

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍