Нікколо Макіавеллі - Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі

бойового порядку; друге — які заходи має прийняти полководець до того, як іти в бій, і що він може зробити, якщо під час битви відбудуться якісь несподіванки?

ФАБРІЦІО. Постараюся вас задовольнити і не буду відповідати на ваші питання окремо, тому що відповідь на перше питання багато в чому роз’яснить вам і друге. Я вже говорив вам, що мною запропонована відома форма бойового шикування, щоб, виходячи з нього, ви могли вільно його змінювати, залежно від умов місцевості і способу дій ворога. Адже від місцевості і від противника залежать взагалі всі ваші дії.

Зауважте тільки одне: найстрашніша небезпека — це розтягувати лінію фронту, якщо тільки ваше військо не є абсолютно винятковим за силою і величиною. У будь-якому іншому випадку глибокий стрій з густими рядами завжди краще розтягнутого і тонкого. Адже якщо твоє військо менше за вороже, треба намагатися як-небудь врівноважити цю невигоду, саме — забезпечити фланги, прикривши їх річкою або болотом, щоб не опинитися оточеним, або захищатися ровами, як це зробив Цезар в Галлії.

Знайте загальне правило, що фронт розтягується або скорочується, в залежності від чисельності ваших і ворожих військ. Якщо противник слабший, а твої війська добре навчені, треба обирати для дії великі рівнини, тому що ти можеш тоді не тільки охопити ворога, а й вільно розгорнути свої сили. На обривистій і складній місцевості, в якій неможливий зімкнутий стрій, ця перевага зникає. Тому римляни майже завжди уникали нерівних місць і вважали за краще битися на відкритій рівнині.

Зовсім по-іншому чинять, якщо військо невелике або погано навчене: тоді треба постаратися відшкодувати нечисленність або недосвідченість людей вигодами місцеположення. Добре розташовуватися на висотах, звідки легше обрушитися на супротивника. У всякому разі, остерігайтеся розміщувати військо на схилах або де-небудь близько від підніжжя гори, якщо в цій місцевості очікуєте на ворога. Висота позиції буде тоді тільки шкідливою, тому що противник, який зайняв вершину, поставить на ній гармати і зможе безперервно і спокійно тебе громити, не побоюючись опору; ти ж будеш обмежений власними солдатами і тому не зможеш відповідати на його вогонь.

Полководець, який шикує військо до бою, зобов’язаний також подбати про те, щоб ні сонце, ні вітер не били йому в обличчя. І те й інше не дозволяє розгледіти ворога: сонце — своїми променями, а вітер — піднятим пилом. Вітер, крім того, знесилює удар метальної зброї, а щодо сонця треба ще мати на увазі наступне: мало подбати про те, щоб воно не світило військам в обличчя на початку бою, ця перевага повинна зберегтися і надалі, коли сонце підніметься вище.

Найкраще — це мати у своєму розпорядженні війська так, щоб вони стояли до сонця спиною, тому що тоді пройде багато часу, перш ніж воно виявиться прямо над ними. Цих пересторог дотримувалися Ганнібал під Каннами і Марієм в боротьбі з кимврами.

Якщо у тебе мало кінноти, розташовуй війська серед виноградників, чагарників і подібних перешкод, як чинили в наш час іспанці під Черіньолою в королівстві Неаполітанському, де вони розбили французів. Часто спостерігалося, як ті ж самі солдати зі зміною бойового порядку місцевості перетворюються з переможених в переможців. Так було з карфагенянами, неодноразово розбитими Марком Регулом, і які потім перемогли під керівництвом лакедемонянина Ксантиппа, який вишикував війська в долині, де їм вдалося взяти гору над римлянами завдяки кінноті і слонам.

Взагалі, вдумуючись в стародавні приклади, я бачу, що майже всі видатні античні полководці, усвідомивши себе сильною стороною ворожого війська, протиставляли їй свою слабку, і навпаки. На початку бою вони наказували найсильнішим частинам тільки стримувати противника, а слабким частинам віддавалися розпорядження пробитися і відійти за останню лінію війська.

Такий спосіб битви подвійно послабляє ворога: найсильніша частина його війська виявляється охопленою, а з іншого боку, оманлива видимість перемоги занадто часто породжувала безлад і раптовий розгром. Корнелій Сципіон, діючи в Іспанії проти карфагенянина Гасдрубала, ставив зазвичай свої кращі легіони в центр; коли ж йому повідомили, що Гасдрубал знає цей порядок і збирається зробити те саме, він перед боєм змінював своє шикування, розташувавши свої легіони на флангах, а гірші війська помістив в центрі.

Коли бій почався, Сципіон лише дуже повільно просував війська в центрі, а крилам віддав наказ стрімко напасти на ворога; таким чином, бій ішов тільки на флангах того й іншого війська, а частини, що стояли в середині, не могли зійтися, так як знаходилися один від одного занадто далеко. Найсильніші війська Сципіона билися зі слабшими військами Гасдрубала і, звичайно, здолали їх. Така хитрість була корисна в ті часи, але тепер вона непридатна, оскільки існує артилерія, яка відкрила б вогонь, користуючись вільним простором між центрами обох військ, а це, як ми вже говорили, дуже небезпечно. Тому слід відмовитися від римського зразка і вводити в справу все військо, поступово відтягуючи назад його слабке крило.

Якщо полководець має найсильніше військо і хоче несподівано оточити противника, він повинен вишикувати військо так, щоб довжина його фронту збігалася з ворожою. Потім, коли бій розгориться, треба поступово осадити свій центр, розтягнути війська на флангах, і, таким чином, ворог завжди буде оточений зовсім непомітно.

Коли полководець хоче дати бій майже без жодного ризику, він має шикувати військо в місцевості, неподалік якої можна знайти притулок в болотах, горах або фортеці: ворог переслідувати його не буде, але сам він ворога переслідувати зможе. До цього способу вдавався Ганнібал, коли доля стала йому зраджувати і він став остерігатися зустрічі з Марком Марцеллом. Деякі начальники, розраховуючи на замішання супротивника наказували своїм легкоозброєним військам почати бій і потім відразу відступити крізь ряди, а коли війська стикалися, і по всьому фронту кипіла битва, легка піхота, зібрана на флангах, знову вводилася в бій, приголомшувала ворога ударом у фланг і довершувала успіх.

При нестачі кінноти можна, крім дій, про які я вже говорив, приховати за кіньми батальйон пік і у самому розпалі бою наказати кінним дати їм дорогу — перемога буде забезпечена. Багато хто привчає легку піхоту битися між кінними військами, що давало кавалерії величезну перевагу над противником. З усіх полководців найвправнішими у мистецтві розташування військ під час війни в Африці були Ганнібал і Сципіон.

Ганнібал, військо якого складалося з карфагенян і допоміжних загонів різних народів, поставив в першій лінії 80 слонів, у