Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

Шепіт був дуже тихим, і голоси інших гостей не давали можливості розчути. Чернець придивився на рухи його губ, намагаючись прочитати, але розібрав тільки одне слово: "Вбий".

– Вбити? – Подумав чернець. – Кого? З ким він розмовляє?

Раптом звук склянки, що впала на підлогу, притягнув увагу Дітара. Він обернувся на звук і знову побачив Маркуса, який вже вставав з-за столу і прямовував до них. Варта послідувала за ним. Чернець відразу зміркував.

– Він говорить з ним! – Дітар різко обернувся до Сатани. Той мирно попивав свій чай і дивився на всі боки. Чернець повернув голову і побачив, як поряд з Легезою вже стояв Маркус.

– "Вбий". – Зрозумів Дітар. – "Легезу".

Дітар здогадався, про що говорив Сатана, але вже було пізно. Маркус був позаду Легези і нахилився до його обличчя. Кинджал Легези блиснув з-під накидки і зупинився біля ока карателя. Він схопив його руку і стиснув так сильно, що трохи не зламав. Легеза чув його дихання біля свого вуха.

– Пульс нинішніх чоловіків, став схожий на жіночий. – Прохрипів Маркус. – Тому в наші дні можна перемогти багатьох, майже не докладаючи зусиль. Небагато хто в змозі відрубати голову своєму ворогові, це ще раз доводить, що сміливість чоловіків пішла на спад. Покликання чоловіків – мати справу з кров'ю.

– Відпусти мою руку! – Гаркнув йому Легеза.

Маркус розтиснув кулак і засміявся.

– Твій батько не був таким боягузом. Він був мисливцем, а його син виріс здобиччю. Здобиччю для Маркуса.

Сказавши це, він помітив, що варти навкруги ставало все більше. Все це стало привертати надто багато уваги. Його зв'язок з Сатаною був відомим, але всі сприймали це, як чутки. Сатанаель кинув погляд на Маркуса і той прочитав його думку. Йому не слід тут затримуватися.

– Я чекаю тебе! – Лише почув наостанок Легеза, а коли обернувся, то Маркуса вже не було і лише запах мертвини, говорив про його недавню присутність.

Дітар знову подивився на Сатану, але і його вже не було, навіть склянка з якої він попивав, пропала без сліду.

Агіас, Авраал і Дітар спостерігали за тим, що відбувається і не могли нічого зробити. Все сталося так швидко, що вони не встигли зреагувати. Те, що Маркус просто пішов було дивно. В нього був ідеальний момент, що б вбити Легезу, але він цього не зробив. Легеза сидів в ступорі. Слова Маркуса зачепили його за живе.

– Він тебе провокує. – Сказав Авраал Легезі. Той підняв голову і подивився на ченців. – Тут він не зміг би тебе вбити.

– Мені плювати. – Крикнув Легеза. – Я його вб'ю. Де б то не було.

Дітар постарався заспокоїти його, сівши поруч.

– Ця тварюка не помре від твого меча. – Сказав Дітар. – І не від мого.

– Що ти бурмочеш, чернець? – Грубо відповідав Легеза.

– Єдиний спосіб вбити Маркуса, це розірвати його зв'язок з Сатаною.

– Так. – Погодився хлопець. – Вбивши їх обох. Такий мій план.

Легеза встав з-за столу і зібрався йти слідом за карателем, але Дітар його схопив за руку.

– Ти йдеш на смерть! – Лише сказав йому Дітар. – Один ти його не здолаєш.

– Ні. – Висмикнув свою руку Легеза. – Він правий. Я боягуз, якщо ховаюся за вашими спинами.

– В Маркуса є секрети, про які ти не знаєш. – Намагався переконати його чернець. – Моя Тарсіша казала …

– Твоя? Тарсіша? – Розлютився Легеза. – Я зрозумів. Ми з тобою тепер по різні сторони, чернець. Не думай, що я відступлю. Вона буде моєю.

Дітар почервонів від злості, але стримався. Легеза скривив усмішку переможця і пішов за Маркусом. Він втомився бігати.

– Чортовий Легеза. – Пробурмотів Дітар, повернувшись на своє місце.

– Це його вибір. – Авраал був, як завжди мудрий, але цього разу Дітар не погодився.

– Його життя мене не хвилює. Він думає про себе – а я думаю про Братство. Маркус – загроза для нас всіх. Він просто слуга, але Сатана щось знає. Потрібно бути обережними в своїх діях.

– Ти не зможеш все контролювати, Дітар! – Продовжував говорити з ним старий Авраал. – До нас приходять події, і ми не можемо їх змінити. Сказати їм – почекати або прийти пізніше. Це не в нашій владі. Це наша карма. Те, що ми вже заслужили.

– Що ж ми тоді взагалі можемо? – Здивувався Дітар.

– Ми вибираємо, що нам робити в цій ситуації. І твоя дія теж створить тобі карму. Питання лише в тому, яку з них ти хочеш собі заробити. Хорошу або погану.

– А, якщо нічого не вибирати?

– Тоді нічого і не зміниться. Життя треба прожити, а не втекти від нього.

– Якщо вибір за мною, – сказав Дітар, – то я вибираю вбити Маркуса.

Авраал посміхнувся.

– Легеза вибрав те ж саме. Чом би не зробити це разом, раз всесвіт надав нам таку можливість?

Мудрість Авраала знову переконала Дітара.

– Кожного разу, сумніваючись у своєму вчителі, ти виявляєшся не правий. – Подумав Дітар і відчув спокій в душі.

Легеза вибіг на двір. Навколо нікого. Він пройшов повільним кроком між заростей в саду, прислухаючись до звуків. Легкий шум вітру і води з фонтану порушували тишу. Легеза насторожився.

– Занадто підозріла тиша. – Подумав він. – Прямо затишшя перед бурею.

Він оголив свій меч і зійшов зі стежки. Пройшовши ще зовсім небагато, він виявився на галявині.

– Невже втік. – Промайнула думка в голові Легези.

Не встиг він знову подумати, як з кущів вистрибнув монстр з величезним чорним мечем. Маркус показав себе з боку мисливця, який заманив до себе здобич. Він шкірився і світив своїми зубами. Легезі це не сподобалося. Він скинув з себе накидку, що сковувала його рухи, і відстрибнув назад, прийнявши оборонну позицію.

– Раз вже ти так хочеш бути мисливцем. – Сказав йому хлопець – То спробуй взяти здобич.

Маркус стиснув меч і понісся на ворога, залишаючи за собою пом'яту траву, Легеза тільки встиг виставити свій клинок в захист, але удар Маркуса був такої сили, що руки Легези ледве втримали меч. Змахнувши ним, він віддалив від себе монстра, який вже давно жадав його крові. Легеза був хорошим вбивцею, але таке громило було просто пожирачем душ. Він знову кинувся на Легезу намагаючись звалити його з ніг, але хлопець відскакував назад. Атаки були відбиті, Маркус швидше розминався, чим вів справжній бій.

Він був без своєї чорної броні і міг рухатися швидше, але при цьому його рухи все одно були важкими. Легеза зрозумів, що його перевага це швидкість. Він взяв в ліву руку кинджал і