Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

– Думаєш, вона знає.

– Не впевнений. – Задумливо відповів Дітар. – Навіть якщо не знає, то відчуває.

Чернець підійшов до неї і сів поруч, взявши її за руку. Вона дивилася на Соломона. Цар Світу впізнав в ній свою доньку. Розмова ченців доносилася до нього, але він не втручався, поки не зрозумів правду. Дарина жива і зараз тут. Тарсіша відчувала до нього довіру і спокій. Пройшло стільки років, але батьки не забуваються. Соломон зробив жест рукою і розмови затихли.

– Дарина, донька моя! – Звернувся до Тарсіши Цар Світу. – Я рад твоєму поверненню. Підійди до мене.

Дівчина коливалася.

– Якщо я її відпущу, поруч в живих нікого не залишиться. – Голосно заявив Дітар.

Соломон кивнув, і загін з воїнів тут же з'явився біля ченця.

– Тоді вбити його! – Прозвучав могутній голос Соломона.

– Ні. – Вступилася за Дітара Тарсіша. – Якщо я не байдужа тобі, ти і в правду мене любиш, як рідну доньку, як всі тут кажуть, ти збережеш йому життя. Я готова повернутися додому.

Вона відпустила руку Дітара, але чернець все ще стискав її. Тоді другою рукою вона прибрала його руку і встала з-за столу. Навкруги стояла тиша. Дітар відчував, що втрачає землю під ногами. Стільки разів він йшов напролом, ризикував життям, але не був готовий втратити її. Він міг присвятити всього себе їй, але присвятив Братству, а тепер, коли вона йде, Братство нічим не може йому допомогти.

Дітар подивився їй в очі.

– Тепер ми не разом. – Сказав чернець і перевів погляд на Ханоя.

Тарсіша миттєво замовкла. Не тому, що боялася Дітара, а тому, що сперечатися з ним у присутності інших було б неповагою. Сатана теж подивився на Ханоя. Зі всіх присутніх, полонений виглядав гірше за всіх. Його рваний одяг, забруднений слідами крові і засалене волосся, що злипнулося від поту, викликало відразу. Але при всьому цьому, варто було йому відкрити рот і заговорити, всі мліли.

– Нехай вони кохають тих, з ким бути не зможуть, – сказав він своєму другу – і не кохають тих, з ким будуть все життя.

Ханой нічого не відповів, а Сатанаель посміхався і додав Дітару:

– Відстань не псує любов. Ви не повинні бачити когось щодня, щоб любити. – Це переходило в явне кепкування, і він почував себе переможцем.

Дітар злився, дивлячись на Ханоя. Він був учасник цього плану і мовчав.

– Хочете сказати, що ви нічого не знаєте? – Трохи розлютившись, крикнув Дітар, але миттєво взяв себе в руки.

Тарсіша пройшла повз стіл і сіла поряд з Соломоном. Цар Світу поцілував своє дитя в лоб і розмови за столом продовжилися, як раніше. – Донька Царя Світу – це не приналежність, це вище покликання. – Відхилився від теми Ханой, дивлячись на Соломона з Тарсішею. – Вище призначення, грунтоване на кровній спорідненості, на приналежності до сім'ї Царя.

Ханой, трохи помовчав і знову заговорив тихим голосом, відповідаючи ченцеві:

– Ми з Ануш побудували Братство. Все було спокійно, але з часом прийшов Азазель.

– Картина. – Помітив Агіас. – В бібліотеці є зображення з вашою перемогою над ним.

Ханой насупився ще більше і продовжив:

– Картина, але не перемога. Це пастка Сатани. Азазель приніс дитину. Він сказав, що ця дівчинка – Дарина, дочка Соломона. Так само він сказав мені повернути її в Підземний Світ через двадцять років. Це звучало неймовірно. Ми порахували, що це обман Сатани. Ануш була проти цієї дитини, і дівчинку віддали циганам. Ми намагалися про це більше не говорити. Але щодня про це думали, що через нас, інша людина знаходиться за гратами.

– Ніхто не знає, ким Сатана був насправді. – Сказав Агіас. – Повірити йому дуже складно.

– Не потрібно мене недооцінювати тільки тому, що я мовчу. – Втрутився Сатанаель. – Я знаю більше, ніж кажу, думаю більше, ніж висловлюю і помічаю більше, ніж ви бачите. Ви думаєте, що мої слова брехня, лише тому, що самі обманюєте. Я говорю правду, а ви чекаєте від мене каверзи. Тому, що самі обдурили б на моєму місці.

Він був правий і ні ченці, ні Ханой не знайшли чим заперечити. Агіас замислився над сказаним. "Картина, але не перемога". Події були зовсім не ті, що намальовані. Він згадав про картину з Чатурангою.

– Ханой сів грати, будучи Царем Світу, а після гри став звичайною людиною. – Думав про себе Агіас. – Він передав титул Соломону, хоча в цьому не було необхідності. Зробив це по своїй волі.

Чернець подивився на Соломона, а потім знову на Ханоя.

– Зараз би вони могли бути на місці один одного. І не факт, що все склалося в кращу сторону. Коли Азазель приніс дитину – Сатана сказав правду, видавши її за обман. Людині, від якої чекаєш брехню, – не віриш в його правду. Можливо, Сатана говорив Соломону, але той не повірив і тому досі у в'язниці.

– "Безсмертя" Царя Світу – це його донька. – Прозвучав голос Сатани в голові Агіаса.

Чернець різко кинув свій погляд на полоненого. Той був спокійний. Які б події не відбувалися навкруги, завжди складалося враження, що він ними керує. Він сидів на стільці, злегка відсунувшись від столу, і гойдав ногою, дивлячись в порожнечу. Час від часу посміхаючись. Ханой сидів поряд зі своїм старим другом. Спогади його долали.

– Все, що я любив, стало тим, що я втратив. Я сам все це зруйнував. – Скаржився він Сатані.

– Я давно відпустив її. – Відповів Сатана, і з посмішкою уточнив. – Ануш.

– Ти її не любив. – Крикнув йому Ханой.

Посмішка все ще залишалася на його обличчі. Його не бентежили жодні звинувачення в його бік. Зараз він був на волі. Камера змінилася банкетом. Він насолоджувався всім, що життя піднесло йому сьогодні.

– Від любові не страждають, мій друг. Страждають від уподобань. Коли любиш – хочеш віддавати, коли прив'язаний – хочеш отримувати. Ануш віддала тобі все і своє життя, а ти їй – що віддав?

Ханой стримував злість. Правда заподіювала біль.

– Я знаю, що ти їй віддав! – Продовжував Сатана. – Флягу з отрутою. – Сказавши це, він голосно засміявся.

Ханой вдарив Сатанаэля, і той впав зі стільця. Навкруги люди були настільки захоплені своїми розмовами, що не звернули ніякої уваги. Ханою не стало легше, він все одно відчував, що знову залучений в його ігри. Сатана встав на ноги, поставив стілець і сів так само, закинувши ногу на ногу. Коли б не кров, що крапала з його губи, то нічого не говорило б про те, що він тільки що отримав удар в обличчя. На ньому