Жорж Санд - Консуело

композитор Ференц Ліст, Жорж Санд утверджує проповідницьку, місіонерську роль артистів, покликаних силою свого мистецтва об'єднати людей. Консуело для Жорж Санд — ідеал співачки або, більш широко, — ідеал художника, артиста. Пройшовши через численні випробування та труднощі, подолавши спокуси й небезпеку, Консуело здобуває свободу, незалежність, віддає своє мистецтво народу.

Прототипом для створення образу Консуело стала відома французька співачка Поліна Віардо. Жорж Санд надала Консуело певної схожості з нею: наділила свою героїню особливостями її виконавської майстерності, притаманним їй високим розумінням мистецтва. Поліна Віардо писала Жорж Санд у липні 1842 року: «Я пишаюся тим, що ви взяли в мене деякі риси, які стали у пригоді вам для створення цього прекрасного образу».

Жорж Санд присвячує в романі натхненні сторінки народній творчості, народним пісням, цим «дорогоцінним зразкам полум'яного народного генія» (у цьому відношенні особливо цікавий розділ 55). Захоплення Жорж Санд народною творчістю виявилося в її статтях про пролетарську поезію, написаних у той же час («Про пролетарських поетів» — журнал «Ревю ендепандант», 1841, листопад, і «Діалоги про пролетарську поезію» в тому ж самому журналі, 1842, січень).

Роман «Консуело» дуже вигадливий за композицією. Основна дія часто переривається вставними епізодами, рясніє подіями, описами, міркуваннями. Ці вади визнавала й сама Жорж Санд. «У «Консуело» і в «Графині Рудольштадт», — писала вона, — стільки матеріалу, що його цілком вистачило б на три або й чотири добрих романи».

Сучасна Жорж Санд критика не відразу оцінила цей роман. Багато хто не сприймав демократизму письменниці, її вільнолюбних ідей, нападок на католицьку церкву, одначе суд наступних поколінь визнав «Консуело» одним із кращих творів Жорж Санд.

Цікаво зазначити, що роман свого часу зацікавив композитора Мейєрбера, який задумав написати на його сюжет оперу, але цей задум так і залишився нездійсненим.

Примітки

1

А. Франс. Жорж Санд и идеализм в искусстве. — Собр. соч. в 8 т. — Т. 8. — М., 1960. — С. 81.

2

В. Г. Белинский. Письмо Бакунину от 7.XI. 1842 г. — ПСС, т. XII. — М., 1956. — С. 115.

3

И. С. Тургенев. Несколько слов о Жорж Санд. — Соч. в 15 т. — Т. XIII. — М., 1967. — С. 234.

4

Ш. Сент-Бев. Литературные портреты. — М., 1970. — С. 161.

5

Н. С. Шрейдер. Из истории зарубежной литературы 1830-х — 1840-х гг. — Днепропетровск, 1968. — С. 47.

6

Йдеться про «Конституційну хартію» 1814 р., в якій де-юре ліквідовані станові привілеї та розширені громадські права, але фактично ці права поширювались лише на забезпечені верстви населення — Див.: История Франции. — В 3-х т. — Т. 2, М., 1973.

7

Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (лат.).

8

Амінь (лат.).

9

…немов Паріс, що присуджує яблуко… — Троянський царевич Паріс мусив вирішити, кому із трьох богинь — Гері, Афіні чи Афродіті — віддати яблуко з написом «найпрекраснішій». Паріс оддав його Афродіті.

10

«Salve, Regina» — твір для голосу, скрипкового квартету та органу. Написано на слова католицького гімну на честь Діви Марії.

11

…Перґолезе (Перґолезі) Джованні Баттіста (1710–1736) — видатний композитор неаполітанської оперної школи, один із авторів опери-буфу («Служниця-пані», 1733). Із творів церковної музики, написаних Перґолезе, найбільш відомий «Stabat mater».

12

… Скарлатті Алессандро (1659–1725) — один із основоположників неаполітанської школи, який створив зразки серйозної опери (опери-серіа). Писав також ораторії, меси, кантати.

13

Добре, синьйоре професоре (лат.).

14

Мендіканті («жебрущі») — чернечі ордени (францисканці, домініканці, кармеліти та ін.), члени яких зобов'язувалися жити милостинею.

15

Порпора Нікколо (1686–1766) — композитор, капельмейстер і видатний вокальний педагог. Працював у Неаполі, Венеції, Відні, Дрездені, Лондоні. У «Консуело» відображено епізоди біографії композитора, які відносяться до 1740—1750-х pp.: викладання музики у Венеції, потому перебування у Відні та знайомство з юним Гайдном. У романі йдеться, за словами Жорж Санд, про смугу життя Порпори, майже невідому його біографам.

16

…однієї з тих шкіл… — В Італії перші музичні школи відкрилися при духовно-добродійних установах і являли собою сирітські будинки; італійське слово «conservatorio» спершу означало «притулок», «притулок для бідних». У Венеції музичні училища відкривалися при лікарнях і називалися «ospedale». Так у XVI ст. з'явилися Ospedale del Mendicanti, Ospedale degli Incurabili, Ospedale della Pieta.

17

…як сказав Жан-Жак Руссо… — У Франції Руссо був відомий не лише як письменник, але і як композитор та теоретик музики. Руссо жив у Венеції в 1743–1744 pp. і описав свої враження про місто в 7-й (а не в 8-й) книзі «Сповіді». Ці сторінки Руссо Жорж Санд згадує і в інших творах («Роза і Бланш», «Ускок»).

18

…вона належала до нащадків Ізмаїла… — Син Авраама та його єгипетської служниці Агарі Ізмаїл вважається родоначальником арабів.

19

…власник театру Сан-Самуеле. — У 7-й книзі «Сповіді» у числі своїх венеціанських знайомих Руссо називає володаря театру сенатора Дзустіньяні, але не може згадати, який із театрів йому належав — Сен-Лука чи Сан-Самуеле.

20

Аллеґрі Ґреґоріо (бл. 1582–1652) — композитор і півчий Сікстинської капели, автор знаменитого церковного піснеспіву «Мізерере».

21

Палестріна Джованні П'єрлуїджі (бл. 1525–1594) — видатний композитор, один із реформаторів хорової музики.

22

Альбіноні Томмазо (1671–1750) — відомий венеціанський композитор.

23

Аполліні Сальваторе (дати народження та смерті невідомі) — венеціанський скрипаль і композитор початку XVIII століття.

24

Фріуль (італ. Фріулі) — місцевість у Карнійських Альпах, на північний схід од Венеції.

25

Морськими квітами (італ.).

26

Пане професоре (італ.).

27

«Воістину, нас прив'язує до жінок…» — Руссо, «Сповідь», кн. 7.

28

Павло і Вірґінія — герої однойменного роману Бернардена де Сен-П'єра (1731–1814), юнак і дівчина, що виросли на лоні незайманої природи тропічного острова. Моральна чистота Павла й Віргінії протиставляється в романі штучній цивілізації та зіпсованості вищого світу.

29

Пульчинелла — персонаж італійської комедії дель арте, горбань із довгим гачкуватим носом. Батьківщина його — Південна Італія. Селянин, який потрапив у міське середовище, Пульчинелла показував на сцені найрізноманітніші професії та заняття, поєднуючи в собі риси сільського простака та спритного, тямущого городянина.

30

Різні сорти дешевих черепашок, улюблена страва простого народу у Венеції. (Прим. автора.)

31

Доґареса — дружина дожа, глави державної влади у Венеціанській республіці.

32

Школі