Ірина Айві - Оновлені почуття, Ірина Айві

Хоч це й не правда, але в його очах все саме так і виглядає. Ох, Поліна де тебе чорти носять? Я впевнена, що ти й у цю історію запхнула свого носа. 

Не можливо, щоб ці фото були несправжніми. На них моя сестра Поліна. І як би мені не хотілося вважати це злим жартом, потрібно отямитися й прийняти, що моя сестра грає у складні  та небезпечні ігри. Поліна завжди була легковажною. Але як вона дізналася де і з ким я? І чому підсунула мені таку свиню з батьком Дана? Це все потрібно з'ясувати та спочатку я маю знайти сестру, а тоді вимагати  від неї пояснення. Через її інтриги я вдерлася в життя людей в яких ніколи не мала бути. 

Зайшовши до спальні Дана я просто зупинилася посеред кімнати. Глянула на куток у якому провела сьогоднішню ніч й почала благати Бога, щоб наступні ночі були такими ж. Я не зможу витримати знущання Дана ще й над моїм тілом. Він безжальний деспот який не зупиниться ні перед чим, щоб отримати те що хоче. 

Аналізуючи раніше сказані Даному слова розумію, що він з певних причин ненавидить мою сестру. Невже вона і йому створила проблеми? 

Відповідей у мене немає. Виявляється я не все знаю про Поліну. Де ж мені шукати цю дівчину?

Якщо вона була з Владиславом Юрійовичем, то значить знаходиться тут у Києві. Можливо Захар змусив її зробити це? Він завжди використовував сестру у своїх брудних справах. Дан теж  неспроста опинився у клубі. 

Ох! Мені потрібно приймати рішення. Якщо Поліна не з'явиться у мережі або ж не зателефонує  я піду до поліції. 

Здається мені доведеться затриматися у цьому місці. Поки я не доведу Данові, що нас двоє він нізащо мене не відпустить. І цей безглуздий шлюб вважатиме справжнім. 

Глянувши на нього я розумію, що нам потрібно поговорити. Без крику, образ та ненависті. Зараз я залежна від його рішень, тому вирішую не провокувати у ньому гнів. 

-- Давай трохи поговоримо. Нам потрібно встановити правила, щоб хоч якось співіснувати, -- заговорила я першою. 

Дан уважно вдивлявся в моє обличчя ніби не розумів про що я, ніби вперше бачить. 

Я не можу дозволити йому тримати себе під замком. Мені потрібно знайти сестру й розібратися з тим що сталося. 

-- Не наближайся до мого батька, -- наказує сталевим тоном. 

-- Не буду! Можеш пояснити чого ти ще  хочеш від мене? Що мені дозволено, а що ні? Я не можу цілими днями сидіти у цій кімнаті.

-- То не сиди. Хіба я казав, що ти не можеш виходити? Єдине чого я не терпітиму це шашні з чоловіками. Тепер ти моя дружина і якщо я дізнаюся, що ти й далі не гребуєш своєю професією, пошкодуєш, що взагалі на світ з'явилася. 

-- Добре! Ти заздалегідь кажи мені про свої плани і у нас не виникатиме проблем. 

-- А ти чого раптом стала такою зговірливою? Невже знову щось замислила проти мене? -- підозріло питає Дан. 

-- Я нічого не замислила. Просто не хочу, щоб у нас виникали скандали. До певного часу я робитиму те що ти хочеш. Я розумію твою огиду до мене, але нічого не можу з цим вдіяти. 

-- Ти вже вдруге встромила мені ножа в спину. Будь обережною. 

-- Я буду обережною. 

Дан тримався холодно та відчужено. Здається він не отримав задоволення з того, що розгнівав своїх батьків. І ненависть до мене не приносить полегшення. 

Перекинувшись кількома скупими поглядами я розумію, що нам тісно у цій кімнаті. Я не можу навіть крока ступити. 

-- З твого дозволу я трохи перепочину, -- промовила я, відчувши біль у попереку. Невже нирки знову дають про себе знати? 

Ні, Піоно! Зараз не час хворіти. 

Не дочекавшись відповіді я присідаю на коврик на якому провела ніч. Дан уважно стежить поглядом за мною, а потім байдуже лягає на ліжко. 

Хай буде так. Принаймні він не заборонив мені виходити з дому. Тільки от з Владиславом Юрійовичем потрібно бути дуже обережною. Він думає, що я повія, тому не дасть мені спокою. 

Ще б вечерю пережити, а завтра щойно Дан відправиться на роботу я поїду шукати Поліну. Навіть не знаючи з чого почати я не сидітиму без діла. 

-- За вечерею поводься, як щаслива дружина. Мама не повинна здогадатися, що між нами насправді. 

-- Добре! -- не в силі всидіти на підлозі встаю на ноги, щоб піти до ванної кімнати. Можливо тепла ванна зможе втамувати біль. 

-- Ти куди?

-- З твого дозволу я прийму ванну. 

-- Щось ти надто смиренна. Кажи, що замислила? -- питає Дан підклавши руку під голову. 

-- Нічого! Просто не хочу чути твої звинувачення та крики. 

Я терпітиму тебе до тих пір поки не знайду докази своєї невинуватості, а потім піду з твого життя назавжди. Наші шляхи розійдуться так само стрімко, як і зійшлися. Я знайду сестру і покажу тобі, що нас двоє. І що я ніколи не брехала тобі. 

-- Я не звинувачую людей просто так. 

Ти помиляєшся! Принаймні цього разу ти зруйнував моє життя не маючи на те жодних підстав.