Крістіна Логоша - Чортівка на виданні, Крістіна Логоша

Розділ 5 (4)

– Не треба ругатися. Категорично проти жіночих свар. Сідайте леді, зараз я все поясню, – сказав гном і запропонував феї зайняти крісло навпроти мене.

– Чаю? — знущально ввічливо запитала я фею,  спостерігаючи, як її скривило від низькосортного напою.

– Я гном. І, як у всіх гномів, у мене є деякі проблеми, які я хотів би вирішити за допомогою однієї з вас. Все залежить від умов, які ви запропонуєте.

– Як мило, – посміхнулася я. Гноми – відомі скупердяї.

– Дорогий Грегор, я розумію вас і ні крапельки не засуджую, — почала заговорювати зуби мухокрилка, — хочу сказати, що феї-чарівниці завжди виконують бажання своїх клієнтів і консультують їх на кожному етапі. Усі наші співробітниці – професіонали. Повірте, обравши нас, ви не помилитеся.

– Вас як звати, люба? - Запитала я в неї.

– Фея Лусінда. Ми зустрічалися з вами днями у палаці.

– А, згадала, ви одна з подруг Хрещеної Феї. Наближена до верхів. Розкажіть, Лусінда, яку плату має сплатити клієнт за виконане бажання?

Лусінда почала червоніти і витріщила очі — феї не полюбляють це питання, але на кожен білий костюм знайдеться свій плювок.

– Клієнти самі… –  почала ковтати слова фея.

– Що клієнти самі? – Наполягала я.

– Клієнти самі… виконують свої бажання.

– Тобто містер Грегор, наймаючи вас, підписує договір, за яким він власноруч виконуватиме своє бажання? Які дурниця. Що це за чарівниці, за яких требо робити всю роботу?

– Ми допомагаємо на шляху до своєї мрії. Ми…

– Робите з мишей кучерів, з гарбузів – карети, а з лахміття – гарне вбрання. Тільки ваші чари не вічні.  

Грегор уважно стежив за нашим діалогом, вбираючи інформацію як губка.

– Але це не так. Ми допомогли багатьом хорошим людям здобути щастя.

– Чортівки теж роблять людей щасливими і беруть плату душами. Виконуємо будь-яке бажання, будь-яку примху, а за це клієнт після смерті на п'ятсот років залишається скелетом у служінні Підземного царства. Вирішуйте, Грегор, ваша заповітна мрія здійсниться миттєво.

Гном дослухався до кожного мого слова, його погляд стрибав то на мене, то на фею.

– Вибачте, я вибираю… чортівку. У мене немає часу для довго тернистого шляху до свого «жили довго та щасливо».

Фея обурено скрикнула, різко піднялася з місця, тупнула ногою і пішла до виходу.

– Передавай привіт Хрещеній Феї! – крикнула їй навздогін. Двері з гуркотом зачинилися. — Почнемо, — я дістала з сумки контракт і почала його заповнювати.

– На що душу мінятимете?

– Хочу, щоби мене всі любили.

Я відірвала погляд від паперу і подивилася на гнома.

– Що, прям всі-всі?

– Не зовсім усе… Тільки жінки.

– Жінки нашого королівства?

– Що ви, ні, звичайно всього світу!

Знову повернулася до заповнення документа, вносячи дані клієнта. В голові вже крутилися думки, як можна здійснити бажання.

– Все. Ось тут розписатися, — я вказала на потрібне місце, і гном старанно виконав моє прохання.

– Я готовий, – він став у центр кімнати, дожидаючись моментам коли  стане об'єктом кохання всіх жінок світу.

– Може, все ж таки зменшимо охоплену аудиторії? Як би всі жінки світу... і любити лише вас.

– Ні, якщо йти на ризикову справу, то заради великої мети. Я сказав – усі жінки, отже, мають бути всі.

– Як забажаєте, – трохи розлючена натиском самодура, відповіла.

Вила в моїх руках – джерело нескінченної сили Підземного царства – засяяли яскравим світлом. У кімнаті затремтів посуд, картини впали зі стін. Магія набрала повної сили, і я навела на гнома вила та спрямувала потік енергії.

Коли сяйво стихло, гнома і слід пропав. На його місці сиділо щось, схоже на цуценя карамельного кольору з очима, як ґудзички. Він дивився на мене, виляючи коротеньким хвостиком. Захотілося притиснути його і нікому не віддавати. Але я згадала, що це Грегор – гном, який мріяв про кохання всіх жінок.

– Вітаю з успішною угодою. Тепер кожна жінка захоче приголубити таку маленьку красу.

Пес загарчав, розчарований результатом.

– Не варто висловлювати своє невдоволення. Я свою частину угоди виконала, тепер ваша черга, наймиліший.

Собачка загарчала, і з гавкотом з її грудей вирвалася душа. Скована кришталевими кайданами, вона опинилася на дні моєї сумки. Песик гомонів, але укусити мене не наважився. Задоволена своєю роботою, я вийшла на вулицю, випускаючи на свободу велелюбного клієнта.

– Біжи, Грегор, підкорюй серця жінок, – сказала, коли щеня зникло за хвірткою.

Чомусь згадався пес-дракон. До гнома була застосована схожа магія, але він втратив людський голос. Дивно все це, потрібно дізнатися про цього пса-дракона більше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍