Єфремова Анастасія - Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія

Глава 17

***Маша***

Цей ранок вже не стане гарним, а чи варто було так напиватися?!  Хоча варто, адже  в мені вирувала сильна злість.

*15 годин тому

- Привіт, зайчику – кажу я чоловікові й намагаюсь поцілувати його в щоку та він швидко руйнує мої намагання. Сволота звісно, та куди ж діватись - Як же я сумувала за своїм ведмедиком. А ти сумував за мною? – з посмішкою запитую.

- Маш, сядь. – ой не подобається мені твій тон голосу, та нічого це я не буду приймати близько.

- Хом'ячок, чого ти такий напружений? Хочеш, я тобі допоможу? Пам'ятаєш як раніше? Адже тобі подобалося, сам просив і …

- Замовкни та запам'ятай, ти не в зоопарку. Ми зустрілися для серйозної розмови, я хочу її якнайшвидше розпочати та закінчити.

- Починай, любий.

- Маш, коли ти зі мною спала, то знала про наявність у мене дружини. Я ніколи не говорив тобі про серйозні стосунки та тим більше, що піду з сім'ї. Ти знала на що погоджувалась й брехала мені що п'єш таблетки. Я не знімаю з себе провини й тому я хочу дати тобі достатню суму для аборту, відновлення та звичайно моральна компенсація. Надалі я не хочу підтримувати з тобою спілкування. Ти не та жінка, яка мені сподобалася минулої весни. Я думаю, десяти тисяч доларів достатньо!

- Так ось як ти заговорив, ведмежа? Ти ж сам шукав зі мною зустрічі раніше чи вже забув?

- Тільки у твоїй хворій фантазії, Маш. Я лише брав те, що і так під ногами валялось. Наразі я втомився від тебе і більше не можу тебе навіть чути.

- Але ж скільки я тебе знаю, ти завжди хотів дитину. Ось вона – тицяю пальцем в живіт – наша. Ми можемо бути щасливими з нашою дитиною.

- Так, але Маша з такими, як ти, дітей не заводять. Я ж не дарма сподівався на пігулки. А особливо останні два місяці, ти відкрила мені всі свої можливі мінуси. Твоєму чоловікові пам'ятник треба встановити, що він ще не знайшов собі коханку.

– Хто? - заходжуся сміхом - Льоша? Та він біля моєї ноги, зайчику.

- А мене ось, твоя нога, більше не цікавить. Зроби все правильно та повертайся до свого чоловіка чи він під столом?

- Ти даремно мене ображаєш, адже я можу розповісти твоїй дружині про твої пригоди – з усмішкою та впевненим тоном кажу.

– Ти цього не зробиш.

- Любий, я – мерзота, а значить можу багато чого – впевнено киваю своїм словам у підтвердження.

- Ти не погань, Маш. Ти порожнє місце, яке ніяк не зачепиться у житті. Начебто й чоловіка гарного відхопила, а на інших вішаєшся усе життя. Твоя донька хоча б від Олексія?

- Звичайно від нього ... Знаєш, а я передумала, я не робитиму аборт, я народжуватиму. Як я можу вбити твою дитину, зайчику?

- Маш, може, ти погано чуєш, але ти мені не потрібна. Я не бажаю псувати життя дитині. Якщо хочеш, народжуй, а я його в тебе заберу і залишу собі з дружиною.

- З чого б я була такою доброю? Для твоєї дурепи ще дітей народжувати? Я що сестра милосердя для жінок у відчаї?

- А що ти плануєш робити з дитиною? Повісити на шию Олексію?

- А це вже не твоя турбота, зайчику. Ти йди, підітри соплі своїй дружині.

- Дурна ти Маша.

- Давай, вали. А про суму я подумаю і повідомлю тебе.

Сволота, у мене були такі надії на нього. Я була впевнена, що він піде від неї, невже я дарма вагітніла. Ну нічого, побачимо хто ще буде на коні.

– Офіціант, коньяк.

*ранок

*Повідомлення 7:43

«Поки ти вдома вночі спиш, твій чоловік крутить роман з іншого на роботі. Дій, поки твоє місце не посіли».

Це ще що за новини. Я, звичайно, мало вірю в те, що ця мямля чоловічого роду знайшла хоч когось, але для профілактики варто заглянути. Але який привід вигадати… Хм… Що ж треба замовити щось домашнє і відвести йому пожерти. 

 

***Олексій***

Завівши дружину до кабінету, я просто впав у своє крісло.

- Маша, сядь – видихаю – ти загубилася?

- Котику, ти про що? – на всі зуби посміхається дружина.

- Почнемо спочатку. Ти ніколи не приходила до мене на роботу просто так, а тим більше щоб мене погодувати. Ти ніколи не палала любов'ю до моїх колег, а зараз ти і їм принесла їжу? Ти вчора набухалася як в останнє і сіла за кермо. Ти бухаючи головою об пляшку билася вчора?

- Я просто відчувала провину перед тобою за вчорашнє.

- Маша, не сміши павуків у кабінеті. Ти та людина, яка позбавлена почуття провини. Що сталося?

– Просто я так захотіла.

- Вставай.

– Куди?

- На УЗД, Маріє, пішли.

- Але я не…

- Мені навіть не цікава твоя брехня сьогодні, зараз ти додому, за УЗД я домовився на 25 число.

- Я в машині на тебе чекаю.

 

***Маша***

Не маю я на УЗД потрапити, там відразу зрозуміють, що дитина майже на чотири тижні більше необхідного строку. Хух…

*набирає повідомлення

«Суму я підібрала відповідну, скажу при зустрічі»

*відповідь

"Коли?"

*Маша

"Пізніше напишу"

- Льоша, що за жахлива музика?

 

***Олексій***

Вже 3 рази на повторі слухаю пісню і згадую прогулянки з Лізою алеєю минулої осені, який дивовижний час, які відчуття…

- Льоша, що за жахлива музика? - Запитує Маша і перемикає пісню.

- Поверни назад.

- Ну добре.

«Тримай мене, не дай мені піти, навіть не на хвилину -
Бо не зможеш більш знайти під цим дощем.
Дивись, я можу ще! Ритаймер без зупину.
Ми розіб'ємося вщент i лишимось живими.»

- У тебе хтось є, Льош?

- Так.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно