Мішель Річмонд - Шлюбний договір

Вівіан посміхнулася, і я трохи розслабився.

– Джейку, я зрозуміла вас. Але іноді наші наміри не збігаються з тим, що для нас краще.

– А іноді збігаються.

– Буду відвертою.

Вівіан випустила мою руку, а погляд її перестав бути теплим.

– Я не дозволю вам здатися і відступити. Ніхто в «Договорі» не дозволить. «Разом і в горі, і в радості». Багато з нас відчували те саме, що зараз відчуваєте ви з Еліс. Страх, тривогу, невпевненість у майбутньому. І всі ми з цим упоралися. Всі стали кращими.

На обличчі Вівіан знову з’явилася та сама спокійна посмішка, і я раптом зрозумів, що вона вже говорила комусь такі самі слова.

– Джейку, повірте, вам потрібно примиритися з «Договором». Для вас і для вашого шлюбу так буде краще. «Договір» – як річка. Бурхлива і потужна, якщо їй опиратися, спокійна і безтурботна, якщо віддатися на волю течії. Вона приведе вас з Еліс туди, де немає місця недолікам, де панує краса.

Я з усієї сили намагався тримати себе в руках і говорити так, як зазвичай говорю на сеансах з пацієнтами, коли ситуація загострюється, тобто ще спокійніше.

– Розумієте, Вівіан, ми з Еліс не прагнемо в це райське місце. Нам потрібно знайти свій власний шлях. І ми його знайдемо. «Договір» лякає Еліс, лякає мене. Якщо бути зовсім чесним, все це схоже на секту. Завуальовані погрози, фальшиві документи.

– Фальшиві? – Брови Вівіан здивовано піднялися. – Можу запевнити вас, Джейку, що в «Договорі» все по-справжньому.

Я згадав той день, коли ми з Еліс поставили підписи в контракті, думаючи, що це така гра, і наслідків ніяких не буде. Чортові ручки. Слайди. І Орла зі своїм котеджем в Ірландії.

– Ви не є законом, Вівіан. Ви, Дейв, Фіннеґан та інші. У «Договору» немає реальної влади. Ви ж це розумієте?

Вівіан не поворухнулася.

– Напевно, ви пам’ятаєте, хто запросив вас у «Договір», – промовила вона. – Фіннеґан є найбільшим клієнтом у фірмі вашої дружини, так? Людина з реальною владою і положенням. Вважаю, він дуже важливий для фірми, і саме завдяки його рекомендації Еліс доручили серйозну справу. Джейку, зрозумійте, «Договір» – не тільки я, Орла і Фіннеґан. «Договір» – це тисяча таких Фіннеґанів, кожен з яких домігся видатних успіхів у своїй галузі і має свою сферу впливу. Юристи, лікарі, інженери, судді, генерали, кінозірки, політики… У вас би голова обертом пішла від гучних імен. Джейку, ви вузько мислите, у вас зашорений погляд. Вам потрібно подивитися на речі ширше, усвідомити, який шлях відкривається перед вами.

У мене дійсно закрутилася голова. Я потягнувся до чашки з шоколадом, але чомусь не зміг її взяти. Чашка впала на бетонну підлогу і розлетілася на друзки, сумочка Вівіан вкрилася коричневими бризками. На нас обернулися. Вівіан незворушно витерла сумочку серветкою. Я почав збирати скалки.

– Залиште, залиште, Ентоні прибере, – заторохтіла офіціантка.

У носі та в губі у неї був пірсинг, на руках і шиї татуювання, і від неї тхнуло собакою. Мені раптом захотілося її обійняти, вона була мов рятувальний пліт у бурхливому морі. Я відчайдушно їй заздрив, тому що у неї було просте і нормальне життя.

– Я бажаю вам обом тільки кращого, – холодно сказала Вівіан, коли офіціантка пішла. – І я тут для того, щоби допомогти вам у вашій подорожі до заповітної мети.

– Ви не допомагаєте, Вівіан, а навпаки.

– Довіртеся. – Голос Вівіан звучав механічно, як у робота. – Примиріться з «Договором». Я вже говорила, але повторюсь, Джейку. Погляньте на все ширше, позбудьтеся неправильного мислення. Ви з Еліс повинні зрозуміти те, що сказав вам Дейв. – Вівіан наділа сонячні окуляри. – «Договір» може зробити вас сильнішими, змінити ваш шлюб, кар’єру, життя. Його не зупинити, як не зупинити землетрус, лавину або цунамі. Питання тільки в тому, як ви будете поводитися.

– Ви, напевно, не зрозуміли мене. Ми з Еліс хочемо вийти.

– Не можна. – Вівіан підвелася і взяла сумочку. – Їдьте додому, до красуні-дружини. Ви – мій друг, Джейку. Назавжди.

З цими словами вона повернулася і пішла.

30

Еліс лежить на канапі, навколо розкидано книги та документи. На столі відкритий ноутбук, але Еліс зайнята не роботою – вона грає на гітарі пісню Джолі Голланд «Я кохаю», одну з тих, що звучала на нашому весіллі. Вона грає проникливо, її голос – м’який та ніжний. Навіть будинок начебто притих, слухаючи звуки музики. Вона дивиться на мене з усмішкою і співає: «На мені досі та сукня, що була і вчора вночі, шовкові панчохи і куртка стара. Я почуваюся королевою, стоячи на автобусній зупинці. Поглянь, що ти зі мною зробив!»

Я дивлюся на Еліс, слухаю її чистий голос, і у мене стискається серце. Я так підвів її своєю невдалою розмовою із Вівіан!

Еліс давно не грала і не співала. Ніжна пісня нібито враз оголила її душу, зруйнувала невидиму стіну, якою вона відгороджується від світу. Я так довго гадав, яка вона – справжня Еліс, що ховається за образом ділової жінки у строгому темно-синьому костюмі? Я знаю, що Еліс мріяла стати музикантом ще в дитинстві. Її мама вчила дітей з усієї округи грати на фортепіано і гітарі, у будинку завжди звучала музика. Не можу уявити маленьку Еліс, яка мріє стати юристом. Коли ми зустрілися, вона вчилася на другому курсі юридичної школи. Тоді Еліс ще записувала пісні, грала на концертах, займалася власним веб-сайтом, відповідала на листи і навіть продюсувала початківців-музикантів, але було вже зрозуміло, що вона вирішила обрати інший шлях. До юридичної школи Еліс прийшла за рік до того, як їй виповнилося тридцять, – «розпрощалася із бурхливою молодістю», як вона сама говорила, – і виявилася однією із найстарших студенток у групі. Їй довелося надолужувати втрачений час. Хоча хіба можна сказати, що вона щось утратила за ті роки, коли займалася тим, що дійсно любила? Мені здається, що навпаки – набула.

– Я не була щаслива, – сказала вона мені через кілька місяців після знайомства. – У групі все пішло шкереберть. – Потім додала, помовчавши: – В особистому житті теж.

Пізніше я прочитав в інтернеті, що проблеми в її стосунках з басистом Еріком Вілсоном відбилися і на групі. Еліс та Ерік розлучилися зі скандалом, і