Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

— Що це за програма? — написала вона у відповідь.

"Маяк. Це ваша гра. І ви можете стати Гравцем 001."

На цьому моменті в її голові почали з’являтися сумніви. Але страх втратити все, що було їй дорогим, переміг. Вона знала, що це може бути небезпечно, але гроші, які пропонувалися, були величезні. Це був її шанс урятувати родину.

Через кілька днів Єву запросили на зустріч. Вона прийшла в невелике приміщення, де її зустріли двоє чоловіків у костюмах. Один з них передав їй документи і запропонував підписати договір.

— Що це? — спитала вона, переглядаючи папери.

— Це стандартна угода, — відповів чоловік спокійним тоном. — Ви стаєте Гравцем нашої програми, і ми надаємо вам гроші. Все, що від вас вимагається, — це дотримання умов конфіденційності. Ніхто не повинен знати про вашу участь.

— А що це за гра? — запитала Єва, все ще вагаючись.

— Це просто гра, — відповів інший чоловік, з усмішкою на обличчі. — Ви зможете самі побачити. Але пам’ятайте: як тільки ви підписуєте, виходу назад немає.

Єва відчула, як серце закалатало в грудях. Вона ще раз подивилася на документи. Угода виглядала простою, але від неї віяло чимось невідомим і страшним. Вона знала, що це ризик. Але що їй залишалося? Вона взяла ручку і підписала.

Цей момент назавжди змінив її життя. Вона стала Гравцем 001 у грі, про яку ніхто не мав знати.

Після підписання угоди Єва отримала перший платіж. Сума була настільки великою, що вона змогла оплатити лікування батьків і бабусі. Але тепер їй доведеться грати в "Маяк". Що це була за гра і які наслідки вона мала, Єва ще не знала. Але одного вона була певна — шляху назад уже не було.

Єва повернулася додому з грою на плечах і важким тягарем на серці. Спочатку, після підписання угоди, їй здавалося, що тепер все налагодиться. Батьки та бабуся отримали необхідні кошти на лікування, і медики говорили, що їх стан стабільний. Але водночас щось у її житті змінилося. Єва відчувала, що тепер вона не належить собі.

Кожного вечора вона лягала спати з важким відчуттям, ніби невидимі нитки, які керували її життям, стали ще міцнішими. І тоді, одного дня, вона отримала перше повідомлення від системи "Маяк":

"Ласкаво просимо до системи Маяк, каналактивовано. "

Вона не розуміла, що це значить. Жодної конкретики, жодних інструкцій. Єва була розгублена, але відчувала, що щось змінюється. Вона помітила, що люди навколо неї почали поводитися дивно: хтось у школі, хто раніше не звертав на неї уваги, почав ставити дивні запитання; однокласники раптом стали цікавитися її справами, навіть учителька запитувала, як справи в її сім'ї.

Невдовзі вона отримала ще одне повідомлення:

"Ти повинна почати розслідування. Знайди нитки, що ведуть до істини."

Єва розуміла, що система "Маяк" була не простою грою, а чимось значно більшим. Але що це за гра? Вона не знала, що шукати, але знала, що це лише початок.

Поки Єва намагалася розібратися в тому, що сталося, її розум повертався до подій, що сталися з її родиною. Вона часто згадувала той день, коли сталося все це лихо.

Її батьки були в машині, коли на перехресті сталася аварія. Вона часто поверталася до цього моменту в своїх думках, уявляючи, що могла зробити, щоб це запобігти. Вона згадувала, як стояла біля лікарняного ліжка батька, спостерігаючи за його важким диханням.

— Ми сильні, Єво, — говорив їй батько, коли збирався на реабілітацію. — Усе буде добре.

Ці слова давали їй надію, навіть тоді, коли бабуся, її єдина надія на підтримку, захворіла. Бабуся завжди була поруч із нею, навчала її бути сильною і незалежною. Але коли старенька опинилася на лікарняному ліжку, Єва зрозуміла, що все може змінитися.

— Усе буде добре, — казала бабуся з тремтінням у голосі. — Ти ще побачиш. Але Єва знала, що це були лише слова втіхи.

Минав час, і Єва все більше відчувала, що система "Маяк" починає впливати на її життя. Вона помітила, як деякі події починають здаватися надто співпадковими. Наче хтось або щось спостерігало за нею.

Одного разу, йдучи додому після школи, вона отримала ще одне повідомлення:

"Наступний крок – наближається."

Ці слова викликали в неї тривогу, але водночас і цікавість. Вона хотіла зрозуміти, що за гру затіяли ті, хто керував системою "Маяк". Хто вони були? Що саме вони від неї хотіли?

Єва відчувала, що цей етап її життя лише починається, і, хоч їй було страшно, вона розуміла, що має знайти відповіді на всі запитання.

Єва різко розплющила очі. Біле світло лікарняної палати вдарило їй в обличчя, і вона на мить не могла зрозуміти, де знаходиться. Її груди здавили важкі удари серця, дихання було уривчастим, неначе вона щойно вийшла з нічного кошмару. Вона спробувала сісти, але тіло відчувалося наче з каменю.

— Єво! Єво, ти прокинулася! — схвильований голос Аліси миттєво пролунав поряд.

Єва повернула голову. Аліса і Марк стояли біля її ліжка, обличчя друзів були переповнені тривогою. Аліса обережно взяла її за руку, а Марк дивився з такою серйозністю, яку вона ще ніколи не бачила.

— Ти... ти в порядку? — запитав Марк, схилившись ближче. Його голос тремтів від хвилювання, але у погляді читалася невпевненість.

Єва спробувала вдихнути, але повітря ніби застрягало у її легенях. Вона відчула, як важко дихає, груди стискалися від болю і страху. Вона схопила Алісу за руку, притягнувши її ближче, наче це могло врятувати її від жаху, що накочувався хвилями.

— Що сталося? — хрипко прошепотіла вона, намагаючись зібрати думки.

— Ти була непритомною, — обережно сказала Аліса, намагаючись зберігати спокій, хоча її руки тремтіли. — Ми думали, що... ти не прокинешся.

— Що це було? — Марк не витримав і запитав, його очі блищали від непевності. — Ти так важко дихала, як ніби тебе переслідував жах.

Єва пригадала. Усе нахлинуло на неї, наче величезна хвиля — система "Маяк", їхня угода, усі ті події, що вона так довго забувала. Вона провела рукою по обличчю, відчуваючи піт, що збирався на її лобі.