Іван Іванович Білик - Яр

class="book">Голова: Я спрашиваю: уговаривали или нет?

Підсудний: Умовляли.

Голова: Кто? Немцы или русские? Прошу ответить, подсудимый.

Підсудний: Українці.

Голова: Ну, хорошо. Кто именно? Почему же вы молчите? Антон Ягола уговаривал, спрашиваю?

Підсудний: Умовляв.

Голова: И вы согласились?

Підсудний: Ні... Принаймні, не на його вмовляння.

Голова: А кто повлиял? Руководители националистической банды Олега Поповича? Он вас уговаривал?

Підсудний: Умовляв. Але не в ньому причина.

Голова: В ком же? В начальнике полиции Афиноґене Горобцове?

Підсудний: Ні.

Прокурор: Товарищ председатель! Прошу разрешения!

Голова: Пожалуйста.

Прокурор: Подсудимый, как относился к вам Афиноґен Горобцов?

Підсудний: Прихильно.

Прокурор: Товарищ председатель, прошу зафиксировать. Подсудимый, а начальник полиции уговаривал вас идти к нему? Вы так и не ответили на вопрос.

Підсудний: Ви мене про це не питали, але я відповім: так, Афіноґен Горобцов теж умовляв мене й теж не в ньому причина.

Голова: В чем же?

Підсудний: Мені зараз важко відповісти. Був один випадок... Жив у Ярі такий хлопець... Базарний Степан... Але це теж...

Голова: Где он сейчас? Живой, убитий?

Підсудний: Убитий.

Голова: На фронте?

Підсудний: Ні, не на фронті, його німці вбили в нашому яру.

Прокурор: Разрешите, товарищ председатель! Об этом подсудимый раньше не говорил, в протоколах такой фамилии нет. Нужно хорошенько разобраться.

Голова: Итак, что подтолкнуло вас пойти на измену Родине? Вы пошли в полицию по собственному желанию?

Підсудний: Із власної волі.

Голова: Для того, чтобы потом начать сотрудничество с партизанами?

Підсудний: Ні, тоді я не думав про це.

Голова: И все-таки, как вы сами утверждаете, давали партизанам секретные сведения через Антона Яголу?

Підсудний: Я вже казав про це.

Голова: Что подталкивало вас идти на такой риск?

Підсудний: Я не давав собі в тому звіту.

Голова: Неужели немцы так вам потакали? И тот самый, как его звали... Газе, гестаповец?..

Підсудний: Я не про те. Я просто не знав, чому даю Антонові ті секретні розклади. І мене це дратувало: не хотів, а давав. І про каральні експедиції повідомляв так само.

Прокурор: А сейчас вы, конечно же, знаєте, правда?

Підсудний: Ні.

Голова: Товарищ прокурор, не в такой форме...

Прокурор: Прошу прощения, товарищ председатель. Подсудимый, вы принимали участие в вылазках националистической банды? Имею в виду банду Олега Поповича.

Підсудний: Я брав участь в акціях Української Повстанської Армії.

Прокурор: Добровольно?

Підсудний: Добровільно.

Прокурор: Прошу внести в протокол, товарищ председатель!

Голова: Ладно... Подсудимый, и вы порвали с бандой? Порвали с Поповичем?

Підсудний: Я більше не ходив до загону УПА.

Прокурор: Разрешите, товарищ председатель!

Голова: Пожалуйста.

Прокурор: Причиной того разрыва стала ваша сестра Мария?

Підсудний: Можливо...

Прокурор: А если бы не она?

Підсудний: Не знаю.

Прокурор: С какой целью вы перешли линию фронта в апреле тысяча девятьсот сорок четвертого года?

Підсудний: Хотів побачити своїх... і... дядька Йовхима.

Прокурор: Каких-либо других намерений не имели?

Підсудний: Ні, не мав.

Прокурор: А в протоколах следователя записано, что и на этот раз вас послал Олег Попович.

Підсудний: Наші з ним погляди не збігались.

Прокурор: Но вы же согласились выполнить его поручение?

Підсудний: Це не мало значення.

Прокурор: Я вас спрашиваю о другом, и прошу не давать собственной оценки фактов. Я спрашиваю: вы согласились?

Підсудний: Нехай буде так.

Прокурор: А потом перешли линию фронта в обратном направлении?

Підсудний: Перейшов.

Прокурор: Не заявив о себе в органы?

Підсудний: Мені тоді це й на думку не спало.

Голова: У вас все, товарищ прокурор?

Прокурор: Прошу допросить свидетелей Прасковью Яголу и Елену Нетребу.

Голова: Позднее, товарищ прокурор. Трибунал уходит на обеденный перерыв.

Голова: Свидетель Прасковья Ягола! Слыхали ли вы когда-либо, как подсудимый грозился убить вашого мужа?

Свідок: Шоб грозився вбить не чула, зате лаялися вони часто.

Голова: О чем?

Свідок: Я думала, шо таки за те, шо Антін тоді Нетребу на якомусь вокзалі...

Голова: Как вы узнали, что Нетреба вашего мужа убил?

Свідок: Та як! Увесь Яр про це гомонів.

Голова: Нетреба вам не говорил сам?

Свідок: Не казав. А й не казав, шо ні.

Голова: У вас есть вопросы к свидетелю, товарищ прокуpop?

Прокурор: Ваш муж всегда делился с вами?

Свідок: Чим?

Прокурор: Своими подпольными делами.

Свідок: Усе міні казав. І мене посилав носить записки, і сина мого Антося...

Прокурор: О подсудимом он никогда ничего такого не говорил?

Свідок: Ніколи.