Кіра Найт - Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт

Частина 23. Сон

Я довго думала, чи варто приходити до нього. Стоячи перед дверима верховного Відьмака я ніяк не могла наважитися постукати, водночас боячись і лаючи себе за боягузтво. З одного боку я не звикла показувати свою слабкість будь-кому. З іншого - Елар був не хто б там не було, він був моїм чоловіком.. А може й зараз є, не знаю, чи має це термін давності.

Чого шкребешся? Заходь! - почулося за дверима.

Чорт, Відьмачий слух. Зважившись, я прочинила двері.

Можна? - несміливо запитала я. Та входь уже, все одно спати не даєш! - пробурчав Елар, сидячи за столом. Так ти й не спав. - я насмішкувато підняла брову. - Серветки та лубрикант встиг сховати? Історію браузера почистив? Кіро, нариваєшся? - Елар підняв очі від ноутбука і хижо посміхнувся. - Чи прийшла побісити мене? І так і ні. - я посміхнулася, але потім трохи посумнішала. - Взагалі то ні. Чи можна я тут, у тебе побуду?

Елар здивовано підняв брови і повисла тиша.

Тобі твоєї кімнати та окремого тренувального боксу мало? - засміявся чоловік. - Вирішила ще мою кімнату окупувати? Може тобі ще ключ від кабінету дати? Так, і справді, дарма я це .. - насупившись я швидко вийшла з кімнати. Та стривай! Кіро! - Чоловік підвівся з-за столу, але коли він вийшов з кімнати в коридор - мене там уже не було. - Чорт, та що їй знову в голову спало?

 

Всю ніч я провела у тренувальному боксі. Вранці, коли Ламар прийшов на наше тренування, він нічого не сказав. Ламар, Аякс та Сайрус знали, що я не можу спати. Я не спала вже близько двох тижнів і мене це сильно вимотувало. Не так виснаження організму, як розуму. Вдень були тренування по колу, одне за одним, знову і знову. А щойно я заплющувала очі від втоми – приходив вогонь. І нема з ким поговорити, поділитися, попросити допомоги. Аякс на тренуванні ментального контролю вирішив допомогти мені і надав ментальний наказ заснути. Даремно він не обірвав зв'язку з моєю свідомістю. Я подолала наказ за хвилину, але ця хвилина тривала для нас вічність. Нікому не захотіла б відчути цей біль, коли ти гориш, а твоє тіло відновлюється так швидко, що ти не встигаєш померти, і ти відчуваєш цей біль, поки не прогорить весь вогонь і не згасне. Я сподівалася, що мені стане спокійніше поруч з Еларом, але той тільки посміявся з мого прохання.

Відкинувши ці думки, я привіталася з Ламаром і наше тренування почалося. Точніше для Ламара воно почалося, а для мене пішла сьома година в цьому тренувальному боксі.

 

На черговому "зборі старійшин", як його називали відьмаки, або "п'янка", як його називала Кіра, обурюючись, що її не запрошують, Аякс раптом заговорив про дівчину.

Не подобається мені, як вона себе зводить. – сказав Аякс. - Я не можу зазирнути в її свідомість, воно закрите пеленою. З нею завжди одні проблеми. - пробурчав Елар, осушивши чергову склянку. Аякс, чого ти бідкаєшся?! - засміявся Ламар. - Це не тобі приводити її до тями, коли та тренується всю ніч безперервно, після чого у нас ще з нею силове тренування. Я вже перевів наші заняття на медитації, але це не допомагає. – Аякс потер очі. - Я відчув тільки краплю її болю, не уявляю, що відчуває вона. Чекайте, ви це про що? – Елар насупився. - Кіра тренується ночами? Навіщо? Хто знає..  - посміхнувся Ламар. - Може їй це допомагає відволіктися. Від чого? – Елар засміявся. - Від тренувань? А коли вона спить? Так вона не спить. – сказав Аякс. - Вже два тижні як. Ти що, не помічав? Хм.. - чоловік замислився. - Стій, ти сказав, що відчув краплю її болю. Ти про що? Краще спитай у Кіри. - Відповів за Аякса Ламар, помітивши як друга пересмикнуло.

Розмова перейшла на іншу тему і Відьмаки знову розвеселилися, швидко допивши ще кілька пляшок. Коли Аякс і Ламар розійшлися - Елар ще якийсь час сидів у кабінеті, не в змозі викинути з голови їхню розмову про Кіру. Сам не помітивши, він спустився в тренувальний зал і побачив дівчину в одному з боксів, яка вперто долає ворогів.

 

Минуло кілька днів, коли Кіра, сидячи в їдальні та неохоче жуючи бутерброд, почула в голові голос Елара.

 

"Кіра, зайди до мене в кімнату після тренування." – сказав Відьмак.

"Це ще навіщо?" – я посміхнулася. - "ПорнХаб заблокували?"

"Зайди тобі кажуть і не сперечайся." - Невдоволено сказав Елар, після чого додав. - "Будь ласка."

Будь ласка… - сказала вже вголос Кіра. - Ніфіга собі.

Прийнявши душ, я швидким кроком увійшла до кімнати Елара.

Гей, чого хотів? - відразу почавши з питання, що мене цікавить, я застрибнула з ногами на ліжко. - Слухай, у тебе матрац такий гарний. - Я трохи пострибала на ліжку.

Хм, Кіро, ну ти можеш переїхати жити до мене. - відьмак усміхнувся. - Все-таки я твій чоловік. Еларе, милий. - я глузливо схилила голову. - Не можу ж я позбавити місцевих сільських повій такого задоволення, як ти! Ой договоришся, Кіро… - він хижо посміхнувся, а я відповіла йому такою ж посмішкою.  Так чого треба? - я потягнулась і відкинулась на подушки, несподівано усвідомивши що скучила за запахом чоловіка, якому ця постіль належить. - В мене за пару годин тренування з Аяксом. Сьогодні тренування з Аяксом не буде. - серйозно відповів чоловік і я здивовано глянула на нього. Він зазвичай додавав мені тренувань коли я його бісила, але вперше він їх відміняв. Тим часом Елар продовжив. - Я… я просто хотів щоб ти побула трохи поруч, якщо ти не проти.  Це з чого б? - я насмішкувато посміхнулась. Для мене цей період року завжди не простий.. - він встав з за столу і почав знімати спорядження.  Воу, Елар, я стриптиз не замовляла! - я розсміялась, стараючись уникнути душевної розмови до якої вів чоловік і сподіваючись що він збіситься. 

Натомість Елар лише всміхнувся кутиками губ, знявши обвіси і залишившись в штанах і футболці. 

Мені завжди подобалась твоя нахабність і задиркуватість. - він сів поруч на ліжко. - Пам’ятаєш, як на ринку в Брістолі до тебе причепились ті троє дуболомів?  Так, я тоді думала як би їх вирубити і не викликати в тебе підозр. - я розсміялася.  Ага, і найращим варіантом ти обрала почати їх гучно лаяти і бісити. - він розсміявся. - Чорт, я так перелякався тоді, що вони тебе приб’ють, що не помітив як зарубив їх…  Та… ти мені потім досить зрозумілими методами пояснив, що так робити було не варто..  - я прикрила очі, піддавшись спогадам. - Але і ти молодець! Притяг до нашого дому ту повію, Гванду!  Вона була просто кухаркою! - вигукнув Елар. - Мила, ну ти ж жахливо готувала!  Мені було всього років 20 тоді! - обурилася я. - Батько та мама перевертні не вчили мене готувати борщі, пробачте! Це був не привід винаймати ту цицькату хвойду! Але ж вона потім сама від нас пішла! І в мене з нею ніколи нічого не було! - засміявся чоловік.  Ага, сама пішла… Вона удобрювала чорнобривці коло ганку. А як гарно росли ті чорнобривці, ммммм… - я мрійливо посміхнулась.  Ах ти ж..! - він вщипнув мене за ногу, але раптом зупинився і всміхнувся. - Чорт, Енні вони теж подобались, ті чорнобривці..  Звісно подобались! - я хмикнула і сіла на ліжку. - А знаєш чому?! Бо мама розказала їй легенду, що сюди приходила відьма, яку мама перетворила на ці чорнобривці, щоб та не нашкодила її діткам!  Ну і казки у тебе! Ти чому дитину навчала?! - Елар здивовано скинув брови.  Навчала, що треба давати відсіч всіляким цицькатим відьмам! - я показала відьмаку язик. - А ти то чому Джеймса навчав?! Ооо, Джеймсу мої казки подобались! - Елар всміхнувся. Ага, бо він був малий.. і нічого не тямив в гарних казках.. - тихо додала я.  Гей! - Елар штовхнув мене в бік і я розсміялась. - Я гарний оповідач!  Та гаразд, може і гарний… - я посумнішала.  ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍