Таня Мальована - Кава на Різдво, Таня Мальована

Дорога до дому пролягала через будівельний, а я й слова сказати не встигла, як Максим повернувся з новим замком.

Він таки збирається лагодити зламаний замок? Але ж я ображаюся, чи не зовсім я ображаюся на нього скільки на Лілю.

Максим не зробив нічого поганого.

Лише мовчав, що ми знайомі колись були. А може він мене й не пам’ятав зовсім.

За роздумами я не помітила, як і коло мого будинку опинилися.

— Я полагоджу замок, обіцяв же, — сказав Максим і вийшов із машини.

Стукнули двері багажника й за хвилину відчинилися двері з мого боку.

До квартири підіймалися мовчки. Напруження так і літало в повітрі.

Максим був як натягнута струна, тільки торкнися й зірветься.

Мовчки робив роботу, тільки попросив пальто потримати.

А я не знала куди себе подіти. Розуміння, що я відчуваю дивлячись на вікінга. На його руки, що чаклували над моїм замком. Його спину та напружені плечі.

Від розглядання чоловіка мене відірвали відкриті двері до моєї квартири.

— Ось і все. Тримай ключі, — протягнув мені нові ключі Максим.

Я подивилася в темний коридор, а потім на вікінга і якось само зірвалося:

— Може зайдеш на чай?

В ту мить я не думала про гору речей, що прикрашають кімнату. То було зовсім не важливо.

— Ти впевнена? — недовіра так і звучала в його голосі.

Я тільки кивнула та прошмигнула мимо нього до коридора, тримаючи в руках пальто.

Недовго вагаючись Максим зайшов за мною та зачинив двері. З тихим клац нового замку.

Той клац розбив в моїй голові стіну.

Полишивши речі на тумбочці, я кинулася на шию Максимові. 

Обійнявши його, що було сил. 

— Наш ранок, почався не правильно, — прошепотіла йому в губи. Та поцілувала.

Відчуваючи, як сильні руки стискають мою талію.