Лада Астра - Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра

       Він потягнув мене шоковану на середину бальної зали і заграла музика. Перший танець почався, я робила всі необхідні рухи майже автоматично, а сама силкувалася зрозуміти, що взагалі відбувається тут. Рейнар і досі був злий, це відчувалося в різкості його рухів і в його погляді теж.

– Що відбувається Рейнар?  – здивовано запитала я.

– А ти не розумієш? – різкувато відповів він, проводжаючи поглядом свого брата, що кружляв у танці з Елоїзою та встигав нам посміхатись.

– Якщо чесно, то не дуже.

– Адалін, попереджаю, навіть не думай спілкуватись з моїм братом, – застеріг мене король.

– Нібито рабство відмінили сто років назад, – зазначила я. Не люблю коли мені щось наказують таким тоном. 

– От тільки давай без цього Ада. Ти не вільна, як мінімум до кінця відбору. Та і потім теж. Я не жартував, коли говорив що не відпущу тебе Адалін. І якщо ти надумаєш щось крутити з моїм братом, то я вб'ю і його і тебе, а потім і себе. Наше королівство залишиться без короля і всі твої старання будуть даремними, так і знай, – емоційно випалив він мені. 

– Ого, нічого собі заявки пішли. Та я якби і не збиралася ні з ким нічого крутити, але і вам, ваша величність, я нічого не винна і нічого не обіцяла, – гордо зазначила я. Розуміла, що то він на емоціях несе ті дурниці, але ж невже діло лише в банальних ревнощах?

– Невинна вона. Ти не знаєш мого брата, а я знаю, тому і попереджаю відразу. Він точно не той, хто тобі потрібен Ада. 

– В чому проблема не розумію? Всього лише треба сказати йому хто я така і яке в мене минуле. Якщо ти звісно довіряєш своєму брату, – спокійно промовила я, дійсно не розуміючи його такого нервового стану стосовно такої дурні. Я хаварор, які принци взагалі?

– Ти ще дуже наївна Ада. Невже ти справді думаєш,  що чоловіка, якому ти сподобалася, може зупинити якийсь твій статус? – сказав він мені наостанок. 

     Танець закінчився, тому далі продовжити розмову ми не могли. Дивно, що наш танець не супроводжував жоден візор, а їх сьогодні було не мало. Та всі вони літали у віддаленні і звідти знімали нас. Може вони теж відчували настільки злий Рейнар та не приближались для власної ж безпеки.  Щоб він не повирубав їх одним своїм поглядом.  

    Сказати, що я була шокована це просто нічого не сказати. Що на нього найшло взагалі? Ну сказав його брат мені декілька слів слів, ну дивився дивно, так що тепер  вбивати всіх? Не розумію нічого. Я залишилася стояти на місці і дивилася йому в спину. Як він спілкується з двома послами та Віллорськими вельможами, що теж певно займали якісь важливі  посади в королівстві.

      Брата короля поруч з ним видно не було. Але ж дивні у них стосунки. Скільки часу не бачились і тут такі викрутаси та ще й я крайньою залишилась. Просто чудово.

     Я вирішила підійти до столиків з напоями, можливо там і Лану вичеплю. Треба слідкувати за нею, бо ж за цими дурницями я ледве про головне не забула. Вона ж має якось підсипати королю яд. Людей сьогодні точно в два рази більше, ніж того разу, тому скупчення натовпу уникнути дуже важко. А щей якщо враховувати, що кожна друга вігесса була в пишній сукні, то спокійно пройти і не зачепити когось стало практично не можливо. Більш менш вільною була лише середина бальної зали, де охочі пускалися у черговий танок. 

  Лани я не примітила, зате побачила Рейнара у компанії все тих же послів та нашої любої майбутньої королеви Елоїзи. От… яка молодець. Навколо них кружляють візори, а вона мило посміхається гостям та налагоджує між королівські зв'язки. А куди ж це Лана поділася?

– Вігесса Адалін. Чи не приділите ви мені вашу дорогоцінну увагу, – іронічно прозвучало в мене за спиною. Я вже знала хто це. Та що ж  він до мене причепився.

– Звісно, ваша високість, – повільно повернулася я до принца Мірана.

– Потанцюйте зі мною, вігесса Адалін, – з чарівною посмішкою протягнув принц мені руку, запрошуючи на танець. Навколо нас закружляли візори і звісно всі погляди були направлені теж сюди. А я вже спиною відчувала палючий погляд Рейнара. Сьогодні точно не мій день.