Ніколь Кові - Небезпечний, Ніколь Кові

15

СОФІ КЕРР
 

Голова жахливо боліла і я ледь змусила себе відкрити очі. Шлунок здавлювало у вузел, а перед очима все кружляло. Я не одразу згадала де знаходилась, та за кілька хвилин прийшла до тями.

-Чорт...-прошепотіла я.

Ліжко було порожнє.

Я обережно встала і ще якийсь час просто сиділа, аби не втратити рівновагу. Господи, як погано...

Та раптом двері в кімнату відчинились і в проході зʼявився Тернер. Він сперся на дверну коробку і уважно на мене подивився.

-Доброго ранку, пташко.-насмішливо почав він.-Чи не дуже доброго?

-Я можу скористатись ванною?-запитала я і він просто кивнув.

Мені знадобилось близько десяти хвилин холодного душу, аби трохи оговтатись. Я вмилась, почистила зуби щіткою, яку вчора мені дав Кемерон і нарешті перевдяглась в свій одяг. Тепер я відчувала себе набагато ліпше.

Та щойно я повернулась в кімнату, як за дверима, на кухні, почулись голоси. Я зробила кілька кроків, аби краще розчути.

-Ось, тримай.-казав незнайомий голос.

-Дякую.-відповів Тернер і я зрозуміла про що йшла мова, тож вийшла на кухню.

-Знайшлись ключі?-сходу запитала я.

-Ключів поки нема.-відповів Кемерон, тримаючи в руці велику пачку грошей.-Можеш йти, Шелбі.-промовив він до хлопця поряд.

-До зустрічі, крихітко.-по-акторськи помахав мені рукою той.

Щойно двері за ним зачинились, Тернер поклав гроші в одну з шухляд.

-Випий це, тобі стане легше.-вказавши на склянку води і таблетку поруч, сказав брюнет.

Я слухняно підійшла до столу і виконала вказівку.

-Тримай.-сказав хлопець і протягнув мій телефон. Я взяла його в руки і зітхнула. Екран був розбитий, але хоча б він знайшовся.

-Дякую, і за те що допоміг теж.-почала я і трохи запнулась.-Насправді мені дуже соромно. Я вперше пила і не знала які можуть бути наслідки. Вибач, що викликала незручності.

-Все в нормі, Керр.-задоволено відповів Кемерон.

-Я певно вже піду. Мені час на роботу.-кивнувши головою сказала я.

 

_________________________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 

 

Вона просто зводить мене з розуму. Я ледь тримаюсь, аби не накинутись на Софі і не спробувати її нарешті. А вона... збирається просто піти. Невже вона не бачить, скільки зусиль я прикладаю, аби не збожеволіти поруч з нею?

-Я проведу тебе.-заявляю я і повертаюсь в кімнату. Натягую чорну толстовку і вже через хвилину зашнуровую кросівки.

-Але тобі не обов'язково це робити.-каже крихітка і я закусую нижню губу.

-Здається, ти не сприймаєш мої розмови серйозно, пташко.-відповідаю я, вирівнявшись над нею.

Блондинка дивиться на мене знизу вверх і це просто не може не викликати тепло в усьому тілі. Я одним рухом хапаю її за талію і притискаю до себе, а ще за мить всім тілом вжимаю її в стіну.

-Кемерон...-видихає вона. Повільно і дуже глухо. Це страшенно збуджує.-Про що ти взагалі?

-Я вже кілька разів тобі повторював, що ти моя. Варто було б запамʼятати.

-Я не давала своєї згоди, Тернер.-нагадує вона і я торкаюсь рукою її стегна, повільно піднімаючи руку вище. Під кофту. Торкаючись такої шовковистої, гарячої шкіри.

-Мені не потрібна твоя згода, Керр.-шепочу я прямісінько в її губи і не втримавшись цілую.

Солодко, мʼяко і дуже повільно. Так ніжно як тільки вмію, вкладаючи усі свої почуття у цей поцілунок.

Софі ніби тане в моїх руках. Я притримую її, бо ще трохи і дівчина впаде.

Блондинка дуже обережно і боязко торкається моїх плечей, відповідаючи на поцілунок. Голова йде обертом від її солодкого аромату. Божеволію... торкаюсь рукою її волосся і стискаю його в руці на потилиці крихітки.

-Сподіваюсь, цього разу ти зрозуміла?-запитую я, ледь відірвавшись від пташки і одразу ж цілую знов, не даючи їй змоги відповісти.

Бо мені не потрібна відповідь. Я й так все вирішив.

-Кемерон...-шепоче вона мені в губи і я не витримую. Це так спокусливо, що просто не можна встояти.

Я хапаю край кофти Софі і без роздумів її стягую. Дівчина стоїть переді мною в лівчику і джинсах, а я без жодного докору сумління, розглядаю її груди.

Протягуючи руки по тендітній талії, зупиняюсь на ремені джинс, вже абсолютно готовий їх стягнути. Секунду розбираюсь з бряшкою і ось... бачу її чарівну чорну білизну.

Софі розгублено дивиться на мене, закусуючи нижню губу. Я тягну її на себе і одним рухом піднімаю в повітря. Вона інстинктивно обхоплює ніжками мій торс, а я підтримую її за попу, йдучи в кімнату.

Коли тіло крихітки опиняється на моєму ліжку, я зтягую кросівки і нависаю над нею, смакуючи її шию.

-Кемерон...-шепоче вона, та я не зупиняюсь.-В мене ще...-я піднімаю погляд.-Я жодного разу цим не займалась.-шепоче вона.

Її невинний погляд змушує мене відчути все одразу: пристрасть, задоволення та ще купу скажених емоцій. Я радію лише від однієї думки, що ніхто крім мене так не торкався її.

-Я не чіпатиму тебе.-відповідаю я і знову цілую її мʼякі солодкі губи.

Відчуваю дику напругу нижче пояса і веду боротьбу десь глибоко всередині.

Вона незаймана і має бути готова. Якщо я візьму її просто тут і зараз... я можу зробити їй боляче.

Та якась частина мене дико волає, що я ще жодного разу в житті не думав про це. Мені завжди було однаково, боляче дівчині чи ні. Головне, що я задовільнився. Та зараз все не так. Софі не така.

І більше за все на світі я хочу аби вона була моя. Хочу аби секс приносив задоволенні і їй, а не тільки мені. Хочу зробити все, аби вона була щаслива.

Зібравшись з силами, я відриваюсь від пташки і допомагаю їй сісти.

-Тобі справді час на роботу. Моє тату досі не закінчене.

 

******
 

Які ваші враження? Чекаєте продовження?))

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно