Роберт Шеклі - Цивілізація статусу

Це повинно відволікти увагу охоронців на певний час, яким вам потрібно буде скористатись.

— Навіть якщо мені це вдасться, мене схоплять одразу, як тільки повернуться охоронці.

— Не схоплять, — запевнив Ейлан, — тюремний корабель — це величезна споруда, там є де сховатись «зайцю». І потім нікому з них таке навіть і на думку не спаде. Це, мабуть, буде перша в історії Омеги спроба втечі.

— А як тоді, коли корабель прибуде на Землю?

— Ви вдаватимете члена команди корабля. Пам'ятайте, неефективність громіздкої бюрократичної машини працюватиме на вашу користь.

— Сподіваюся, що мені це вдасться, — сказав Бар-рент, — припустимо, я безпечно дістанусь Землі й отримаю потрібну інформацію. Як я її зможу надіслати назад?

— Відправите з наступним тюремним кораблем, — сказав Ейлан, — ми плануємо його захопити.

Баррент втомлено потер лоба.

— Що дає вам привід сподіватись, що бодай якийсь із цих заходів: моя експедиція, чи ваше повстання — може досягти успіху, коли вам протистоїть така потужна організація, як Земля?

— Ми повинні ризикнути, — сказав Ейлан, — або ми використаємо таку можливість, або загинемо в кривавій сутичці з рештою Омеги. Я погоджуюся, що наші шанси на успіх мізерні. Але наш вибір полягає в тому, щоб спробувати боротись або загинути без жодного спротиву взагалі.

Моера схвально кивнула.

— Ситуація також дозволяє сподіватись, що можуть відкритись інші можливості. Уряд Землі йде шляхом репресій. Це призводить до створення підпільних груп опору на самій Землі. Можливо, ви зможете зв'язатися з цими групами. Повстання водночас і тут, і на Землі поставило б Уряд у складне становище.

— Можливо, — погодився Баррент.

— Треба сподіватися на краще, — сказав Ейлан, — то ви з нами?

— Звичайно, краще вже померти на Землі, аніж на Омезі.

— Тюремний корабель прибуває за шість днів, — нагадав Ейлан, — за цей час ми поділимося з вами інформацією, яку ми маємо про Землю. Частково — це реконструкція спогадів, частину інформації ми отримали від мутантів, решту домислили логічним шляхом. Це все, що в нас є, і я гадаю, це досить точна картина сучасних обставин на Землі.

— Коли розпочнемо навчання? — запитав Бар-рент.

— Негайно.

* * *

Баррент насамперед отримав загальні знання щодо фізичної географії Землі, її клімату й основних населених пунктів. Потім його відправили до полковника Брея, колишнього працівника Корпусу космічних досліджень Землі. Баррент дізнався від нього про ймовірну військову міць Землі, уявлення про яку можна було отримати зважаючи хоча б на кількість сторожовиків навколо Омеги, й про її рівень наукових і технічних знань. Брей також надав інформацію про чисельність військових сил Землі, їх поділ на сухопутні, морські й космічні війська, рівень їхньої бойової ефективності. Його асистент, капітан Каррелл, прочитав лекцію про спеціальну зброю, її типи й різновиди, про її доступність для цивільного населення Землі. Лейтенант Дауд, ще один асистент, — про пристрої для слідкування, можливі місця їхнього розташування й про те, як їх можна уникнути.

Потому Баррент повернувся до Ейлана для ознайомлення з політичною ситуацією. Від нього Баррент дізнався, що сучасний устрій на Землі можна вважати диктатурою. Ейлан розповів про методи правління диктатури, її сильні й слабкі сторони, про роль секретної поліції, про використання терору й інформаторів.

Після Ейлана Баррента відіслали до маленького чоловічка з блискучими, наче намистинки, очима, який прочитав лекцію про застосування на Землі системи руйнування пам'яті. Виходячи з того, що руйнування пам'яті регулярно використовується, щоб зробити неефективним будь-яке протистояння владі, він визначив ймовірний характер підпільного руху на Землі за цих обставин і надав Барренту поради щодо можливого встановлення зв'язку з підпіллям.

Насамкінець Баррента детально ознайомили з планом Другої групи щодо його проникнення на борт корабля.

Коли нарешті настав День прибуття, Баррент відчув певне полегшення. Йому вже остогидило зубрити днями й ночами. Йому кортіло діяти.

Розділ 21

Баррент спостерігав, як величезний тюремний корабель заходить на посадку і безшумно опускається на поверхню планети, тьмяно виблискуючи на сонці, як відчутний доказ далекосяжності земної влади й її потужності. Відкрився люк, опустився трап. В'язні в оточенні охоронців сходили донизу і збиралися на площі.

Як завжди, більша частина населення Тетрагіду прийшла розважитись, спостерігаючи за церемонією висадки. Баррент проштовхався крізь натовп і розташувався поряд із рядами в'язнів і охоронців. Він торкнувся кишені, аби переконатися, що лазерний пістолет на місці. Його виготовили для нього майстри Другої групи цілком із пластику, щоб уникнути виявлення металодетекторами. Решта кишень були напхані різноманітними пристроями. Баррент однак сподівався, що йому жодного з них не доведеться використовувати.

Голос із гучномовця почав зачитувати номери в'язнів — так само, як це було тоді, коли Баррент прибув на Омегу. Він слухав, стоячи напоготові.

Голос із гучномовця добирався до кінця списку ув'язнених. Залишилося десять номерів. Баррент просунувся наперед. Голос бубонів далі. Залишилось четверо в'язнів, троє…

Коли було оголошено номер останнього ув'язненого, чорна хмара диму закрила небо. Баррент знав, що це Група підпалила порожні казарми на площі А-2. Він чекав.

Прогримів потужний вибух, який зніс два ряди будівель. Ударна хвиля оглушила всіх навколо. Ще до того, як уламки почали падати на землю, Баррент вже мчав стрімголов до корабля.

Другий і третій вибухи прогриміли, коли він був уже у тіні корабля. Баррент швидко зняв оме-гіанський одяг, під яким була уніформа охоронця. Тепер він побіг до трапу.

Голос із гучномовця голосно закликав до порядку. Охоронці все ще не оговтались.

Четвертий вибух кинув Баррента на землю. Він миттю підхопився на ноги і вибіг по трапу нагору. Ще мить — і Баррент опинився всередині корабля. Він почув, як назовні капітан караулу вигукує команди. Охоронці шикувались у колону, наставивши зброю на збуджений натовп, і організовано відступали до корабля.

Баррент більше не мав часу прислухатись. Він побіг довгим вузьким коридором, повернув праворуч і помчав у напрямку носа корабля. Далеко позаду було чути важкий маршовий поступ охоронців.

Тепер, подумав Баррент, було б добре, якби інформація, яку йому надали, виявилась правильною, інакше експедиція закінчиться ще до її початку.

Він проскочив повз ряди порожніх камер і підійшов до дверей із табличкою «Кімната охорони». Зелена лампочка над дверима показувала, що вентиляційна система увімкнена. Оминувши ці двері, Бар-рент підійшов до наступних і штовхнув їх — вони були незамкнені. Він потрапив у приміщення, де збе-рігались запчастини. Увійшовши, Баррент зачинив за собою двері.

Охоронці наближались коридором. Він почув,