Роберт Шеклі - Цивілізація статусу

На Омегу відправляють два абсолютно різні типи людей. Тут є справжні злочинці, винні у вбивствах, підпалах, збройних пограбуваннях тощо. Це ті люди, серед яких ви жили. І є звинувачені в порушенні загальноприйнятих правил — політично неблагонадійні або відступники від певних канонів науки чи релігії. Саме вони входять до складу нашої організації, яка називається Другою групою. Наскільки ми пригадуємо своє минуле і можемо його реконструювати, наші злочини значною мірою полягають у тому, що ми дотримуємося способу мислення, який відрізняється від загальноприйнятого на Землі. Ми були нонконформістами[4]. Ймовірно, нас вважали нестабільним елементом, що становив загрозу усталеному порядку речей, тому і депортували до Омеги.

— І ви відокремили себе від інших депортованих, — сказав Баррент.

— Так, авжеж. По-перше, справжні злочинці Першої групи не піддаються контролю. Ми не могли ними керувати і не могли дозволити, аби вони керували нами. Але надто важливим є те, що ми можемо займатись своєю справою, лише зберігаючи таємність. Ми не уявляємо, які саме пристрої охоронні кораблі використовують для спостереження за поверхнею Омеги. Задля власної безпеки нам довелося піти в підпілля, причому буквально. Кімната, в якій ми з вами наразі перебуваємо, знаходиться на глибині приблизно в двісті футів. Ми залишаємося поза увагою мешканців Омеги — всі, за винятком спеціальних агентів, таких як Moeрa. Вони виокремлюють політичних і соціальних в'язнів, які входять до Другої групи, від інших.

— Мене ви не відібрали, — зауважив Баррент.

— Звісно, ні. Ви були звинувачені у вбивстві, з цієї причини ми віднесли вас до Першої групи. Однак ваша поведінка не була типовою для осіб Першої групи. Ви здавались для нас потенційно корисною людиною, тому ми час від часу допомагали вам. Але нам необхідно було впевнитись перед тим, як прийняти вас до Групи. Ваша відмова від звинувачення у вбивстві свідчила на вашу користь. Також ми допитали Ілліарді після того, як ви його розшукали. Здається, немає підстав сумніватися в тому, що він вчинив вбивство, в якому вас звинувачували. Ще сильнішим аргументом була ваша висока здатність до виживання, яка пройшла остаточне випробування під час Полюванні й Ігор. Нам дуже потрібна людина з такими здібностями.

— Але в чому полягає ваша справа? — запитав Баррент, — чого саме ви бажаєте досягти?

— Ми хочемо повернутися на Землю, — відповів Ейлан.

— Але ж це неможливо.

— Ми так не вважаємо, адже вивчили це питання і гадаємо, що, незважаючи на охорону, повернутися на Землю реально. Ми перевіримо це через шість днів, коли спробуємо це здійснити.

— Краще було б почекати ще півроку, — висловила свою думку Моера.

— Далі з цим тягти не можна. Затримка на півроку призведе до краху. Кожне суспільство має свою мету. Злочинне суспільство Омеги налаштоване на власне самознищення. Барренте, ви наче б то здивовані? Хіба ви цього не помічали?

— Я ніколи про це не думав, — відповів Баррент, — зрештою, я був частиною цього суспільства.

— Це цілком очевидно, — сказав Ейлан, — погляньте на їхні звичаї — усі вони зосереджені на легалізованому вбивстві. Свята — це привід для масових вбивств. Навіть закон, який сяк-так регулював кількість вбивств, починає порушуватись. Населення живе на межі хаосу. Це очевидно. Ніхто не почувається в безпеці. Єдиний спосіб вижити — це вбивати. Єдиний спосіб піднятись у статусі — це вбивство. Єдина можливість захистити себе — це вбивати все більше і більше, швидше і швидше.

— Ви перебільшуєте, — не погодилась Моера.

— Не думаю. Я розумію, що на перший погляд здається, ніби існує певна незмінність інституцій Омеги, певний усталений консерватизм навіть у вбивствах. Але це ілюзія. Я гадаю, що всі вмираючі суспільства завжди зберігали ілюзію стабільності — і то до самого кінця. Ну, а кінець Омегіанського суспільства швидко наближається.

— Наскільки швидко? — запитав Баррент.

— Точки вибуху воно досягне приблизно місяців за чотири. Єдиний спосіб щось змінити — це знайти інший шлях, інший вихід.

— Земля, — вимовив Баррент.

— Саме так. Тому спробу потрібно здійснити негайно.

— Ну, я, звичайно, не все зрозумів, — сказав Бар-рент, — але я готовий вас підтримувати. Я з радістю візьму участь у будь-якій експедиції.

Ейлан подивився на нього спантеличено.

— Здається, я не дуже добре вам все пояснив, — нарешті зважився він, — саме ви будете цією експедицією, Барренте. Ви і тільки ви... Пробачте, якщо це для вас виявилось дещо несподіваним.

Розділ 20

За словами Ейлана, Друга група мала щонайменше один серйозний недолік — у більшості чоловіків, які входили до її складу, залишився позаду час їхнього фізичного розквіту. Звичайно, були і молодші члени Групи, але вони мало стикались із насильством, у них не було можливості розвивати свою здатність до активного спротиву. Оскільки Група переховувалась у підземеллях, більшості з її членів ніколи не доводилось ні стріляти, ні втікати, рятуючи своє життя, вони ніколи не опинялись у таких гострих ситуаціях, які довелось пережити і здолати Барренту. Ці люди були сміливими, але недосвідченими. Вони охоче взялися б за здійснення експедиції на Землю, але шансів на успіх у них не було.

— А ви гадаєте, що у мене є такий шанс? — запитав Баррент.

— Думаю, що так. Ви молодий і сильний, розумний і надзвичайно винахідливий. У вас висока здатність до виживання. На мою думку, якщо хтось і зможе в цій справі досягти успіху, то це ви.

— Чому це має зробити одна людина?

— Тому що немає сенсу надсилати групу. У такому разі зросли б шанси бути викритими. Використовую-чи одну людину, можна зберегти максимальну безпеку і отримати максимальні можливості. Якщо ви досягнете успіху, ми будемо мати цінну інформацію про свого ворога. Якщо ж вас схоплять, вашу спробу вважатимуть діями окремої людини, а не групи. У нас залишиться можливість розпочати повстання на Омезі.

— Яким чином я зможу повернутися на Землю? — запитав Баррент. — У вас десь захований зоряний корабель?

— На жаль, ні. Ми плануємо відправити вас на Землю на борту наступного тюремного корабля.

— Це неможливо.

— Я з вами не згоден. Ми вивчали, як проводиться висадка. Вона проходить за певною процедурою. В'язні виходять назовні в супроводі охоронців. Поки вони збираються на площі, сам корабель не захищений, хоча знаходиться в оточенні кордону охоронців. Щоб ви змогли крадькома проскочити на борт, ми спровокуємо заворушення.