Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Я не знаю, що сказала тобі робити зі мною Ліна, але сил бігти у мене більше немає. Роби, що хочеш, але я поки просто буду йти, — трохи перепочивши, сказав Нік Прайму і пішов по стежці.

Стежка впевнено вела через ліс. Майбутній маг не боявся заблукати. Був впевнений, що або стежка виведе його назад до будинку, або Прайм покаже дорогу. Він то переходив на біг, то просто швидко йшов, а іноді, коли ставало зовсім несила, то відпочивав. Одначе Прайм і ліс не хотіли так легко відпускати Ніка, стежка була нескінченною. Здавалося, що вони вже йшли вічність. Навіть неспішний крок вже добряче вимотав. Ще пару кроків і він готовий був впасти, щоб перепочити, але тут ліс розступився і вони опинилися на узліссі поруч із будинком.

— Напевно, я ще не скоро звикну до магічних штук і до чарівних лісів, — сказав Нік Прайму. — Та й такі розумні, як ти, вовки, теж не дуже нормально в моєму світі.

Прайм ніби зрозумів його слова і неголосно, граючись загарчав у відповідь.

— Отож бо. Ще трохи, і ти заговориш. Гаразд, я пішов покладу свої втомлені кістки у ліжко, бо ти заганяв мене не на жарт. А я товста і лінива істота. Ну, принаймні був останнім часом. Ох, пошкодую я ще не раз напевно, що з вами зв’язався, — Нік погладив Прайма та пішов до будинку.

— Я бачу, що Прайм виконав мій наказ, — сказала Ліна, коли побачила, як він заходить у двір. — Ти що, півдня ліс валив?

— Можна було пожаліти мене в перший день. Я ледь не помер через десять хвилин, як тільки почав бігти.

Якби Прайм не давав мені відпочивати, я б, напевно, приповз тільки через тиждень.

— Ну, як для майже небіжчика ти виглядаєш зовсім непогано.

— Недобре сміятися над старими і товстими людьми. Мені б сидіти мирно й тихо за комп’ютером і писати цікаві статті. Так ні. Ніби гірський козел, я бігаю лісом із сірим товаришем, що кусає мене за п’яти.

— Ой, так вже й кусає!

— Вовк і той був добрішим до мене.

— Ну, досить тобі плакатися і жалітися. Усе тобі на користь. Ще пару тижнів і друге підборіддя у тебе пропаде. Ми тебе чекаємо. За стіл не сідаємо. Іди, приведи себе в порядок і будемо обідати.

Обід минув непомітно, але, наївшись, Нік зовсім не міг стримувати позіхання і бажання поспати. Мольфарка, очевидно, теж втомилася за півдня роботи в селі з хворими, тому дозволила йому відпочити.

Після вечері, зручно всівшись у бібліотеці, гість із нетерпінням чекав продовження захоплюючої розповіді Ліни.

— Ну що, герой-спортсмен, готовий напружити голову і послухати страшилки про твоє майбутнє? — з посмішкою запитала чаклунка.

— Ще декілька таких ранкових пробіжок, і я ноги переставляти не зможу, — відповів той.

— Який же ти слабенький у нас.

— Та вже який є! Я ось тут із жахом подумав, як зможу виживати у вашому середньовіччі? Я ж суто сучасний міський житель, звиклий до повного комфорту і затишку.

— Я й сама хвилююся. Це мені було легко тут приживатися. Я ось що тобі скажу. Там справді важко. Але або ти ризикнеш, або ні. Думаю, що ти ще тисячу разів попросишся сюди. Адже тобі реально доведеться всьому вчитися спочатку. Все, що ти тут умів, там зайве, а от найелементарнішого, за мірками мого світу, ти не вмієш. Але давай спочатку я все-таки розповім про мій світ і що він від тебе очікує. А завтра тобі доведеться вирішувати. Тому що часу мало, ще треба до Школи підготуватися та багато інших справ зробити.

— Ага, форму купити, ранець і щоденник першокласника, — не втримався, щоб не зіронізувати Нік.

— Про це потім подумаємо. Є дуже багато більш важливих проблем. І взагалі — припини свої жарти та слухай мене уважно. Я тобі вже трохи розповіла про те, що існує магія і як вона діє. Так само ти вже знаєш, яке Зерно в тобі та трохи про світ планети Фран. Тепер я хочу тобі розповісти, як влаштований мій світ загалом і що тебе там чекає. І головне — чого чекають від тебе. Хоча поки від тебе найбільше чекаю я.

Якщо забув, нагадаю: держава, в якій ми живемо на Франі, називається Тротс. Керує нею король Фенстел. Головним радником його є магістр Дорінг. Звичайно, придворним це не дуже подобається, особливо синам Фенстела. Вони самі хочуть більше країною керувати, особливо старший. І, наскільки мені відомо, він потроху забирає владу у батька.

Тепер трохи про географію і сусідів. Це може бути важливим у майбутньому. Поглянь на карту. Ось наша держава Тротс. Вона знаходиться майже посередині західної півкулі планети Фран. На заході Море Привидів і наші добрі сусіди — держава Муї, магічний Дім якої — Орден Життя. Іноді вони допомагають нам, а ми їм, коли нападають вороги. На сході у нас Холодний Океан, Великий ліс, де живуть ельфи, та Білі гори, Де хазяйнують гноми. Якщо на півночі Тротс межує з величезною державою Ірида, з якою у нас досить дружні, рівні відносини, то південь весь час приносив самі конфлікти, війни та сутички. Невелике королівство Скаженого, на нього можна не зважати. А от Халбар з магічним орденом Землі, та Ллама — Орден Вогню весь час марили завоюванням Тротса. Добре, що один одного вони ненавидять більше, ніж нас. Якби вони об’єдналися, то не впевнена, що Тротс довго б встояв. А ще далі на південь, за цими державами є ще