Адельберт фон Шамісо - Дивні пригоди Петера Шлеміля

на землі постать і зріст людини, яка невідступно супроводжує нас і немов нагадує, що ми живем, то ми дійдемо висновку, що це не просто те, «що є у всіх, а- тому має бути і у мене». Це щось невід’ємне, як прикмета, без якої нема індивідуальності. Це один з вимірів людського єства.

Але як виміряти масштабність духовного, коли «від великого до смішного один крок», як висловився Наполеон. В межах цього кроку безліч різних людей, які чи то недобачають великого, чи то не відчувають смішного.

Розміри окреслюються втратою — трагедією втрати. Але від трагедії до комедії теж один крок, у межах якого деякі-люди будують собі навіть затишок від життєвих бур. Ні трагедії втрати, ні комедії втрати вони не переживають: вони звикають до буденності втрати…

До втрат того найбільшого, що далось нам задарма, можна звикнути і, що найстрашніше, після перших втрат усі наступні здаються легшими. Можна дійти до стану безлистого осіннього дерева, можна спроститись до голого осикового кілка, що пливе за водою, можна не помічати навіть, що служиш комусь просто палицею, якою підганяють мулів і обганяються від собак, а потім викидають за непотрібністю, бо сама по собі палиця нічого не значить і нічого не варта.

Втрати зменшують людину і роблять її нечутливою до інших і до себе самої, роблять її грубою, бездушною і черствою. Бо зрештою, людина— це витвір нашарувань моральних, етичних, інтелектуальних, естетичних. Без цих нашарувань мало сказати, що вона опускається до рівня тварини. Тварина має належне їй виховання, вироблене тисячоліттями спілкування з природою. Для вирівняння своїх потреб, біологічних прикмет і нахилів людині даються згадувані духовні цінності. З втратою їх вона стає однобокою, і той один її бік скалічений. З втратою духовних сил людина втрачає рівновагу і занепадає. Нею починають рухати не глибинні потреби й імпульси, а сверблячка поверхових пошуків найдешевшої, найстандартнішої компенсації — кар’єри і грошей, грошей і кар’єри.

Зі своєї втрати батьківщини, втрати, що не могла пройти легко, бо стояла на очах, як мечі, схрещені в бою, як особиста драма і великий вибір, Шаміссо створив для нас трагічний символ духовної втрати. Нині для нас важливо не те, з чого створено цей символ, а те, щоб знайти для нього відповідники у власному житті і навчитись цінувати свою людську сутність.

Художній талант підносить до справжніх розмірів те, що губиться на мілині буденності. Він розкриває і повертає речам їх справжню суть, даючи нам істину разом із збільшувальною призмою.

Художник і людина, духовне життя якої кристалізувалось у фокусі бур найдраматичнішої епохи, Шаміссо глибоко пережив і художньо осмислив втрату як велику трагедію, і створив прекрасну казку про людське життя, про незамінність втрат, про співвідношення життєвих вартостей, побачених широко розкритими очима.

ЄВГЕН СВЕРСТЮК

Примітки
1

Автор натякає на «Альманах муз», який видавали друзі Шаміссо і називали його «зеленим».

(обратно) 2

Фуке — барон Фрідріх ла Мотт-Фуке (1777–1843) — пізній німецький романтик, друг Шаміссо.

(обратно) 3

Жан-Поль — псевдонім Йоганна-Пауля Ріхтера (1763–1825) — відомого німецького сатирика й гумориста.

(обратно) 4

Франц Леопольд — маловідомий літограф і гравер, сучасник Шаміссо.

(обратно) 5

Переклад Зінаїди Піскорської.

(обратно) 6

Альбрехт Галлер (1708–1777) — швейцарський природознавець, Олександр Румбольдт (1769–1859) — німецький мандрівник і природознавець, Карл Лінней (1707–1778) — видатний шведський натураліст.

(обратно) 7

«Чарівний перстень» — роман Фуке, що приніс популярність авторові.

(обратно) 8

Фаффнер — в німецьких легендах дракон, що стеріг скарби і був убитий казковим богатирем Зігфрідом.

(обратно) 9

Раскал — англійською мовою означає підлий, негідник.

(обратно) 10

Аретуза — в грецькій міфології — німфа, яка, рятуючись від