Глен Чарльз Кук - Чорний Загін

Ворон схопився на ноги, захитався непевно.

-- Клятий Корні. Він нас підставив, -- в його руці з’явився ніж. – Курва. Я безпорадний мов кошеня.

Я вже питав себе звідки Корні так багато знав про нападників.

-- Це не Корні стоїть. Корні небіжчик. Це Перевертень вправляється вдавати Корні.

Йому не потрібно було вправлятися. Навіть рідна мати Корні не відрізнила б його.

Ворон сів назад поряд зі мною.

-- Що відбувається?

Я коротко розповів йому про останні події.

-- Перевертень хоче зайти, використавши Корні, як вірчу грамоту. Тепер вони йому довіряють.

-- Я йду з ним.

-- Йому це може не сподобатись.

-- Мені насрати, чи йому це сподобається. Цим разом Зуаду від мене не втекти. Борг став занадто великий, -- його обличчя зм’якло і стало сумним. – Що з Сонечком? Вона вже знає про Щигля?

-- Не думаю. Ще ніхто не вернувся в Діл. Елмо гадає, він може робити все, що йому заманеться, лишень щоб Капітан не довідався, поки він не доведе справу до кінця.

-- Добре. Не доведеться з ним про це сперечатися.

-- Перевертень не єдиний Поневолений в місті, -- нагадав я йому.— Перевертень казав, що відчуває Кульгавого.

Ворон знизав плечима. Кульгавий його не обходив.

Двійник Корні підійшов до нас. Ми зірвалися на ноги. Я був не в собі, однак зауважив, що Ворон дещо зблід. Добре. Отже, він не завжди холодний, як камінь.

-- Ти підеш зі мною, -- сказав він Ворону. Тоді поглянув на мене. – І ти. І сержант.

-- Вони знають Елмо, -- запротестував я. Той тільки посміхнувся.

-- Ви виглядатимете, як повстанці. Тільки хтось з Кола може виявити обман. А їх у Веслі немає. Повстанці покладаються лише на самих себе. Ми скористаємося тим, що вони не додумалися викликати підмогу.

Повстанці страждають від політичних махінацій так само, як і ми.

Перевертень кивнув Одноокому.

-- Як там справи у полковника Зуада?

-- Ще не розколовся.

-- Міцний горішок, -- неохоче признав Ворон.

-- Ти вже маєш імена? – запитав мене Елмо.

В мене назбирався доволі показний список. Елмо був задоволений.

-- Рушаймо, -- сказав Перевертень. – Поки Кульгавий не завдав удару.

Одноокий сказав нам гасло. Переляканий, переконаний, що я до цього не готовий, та ще більше переконаний, що не посмію виступити проти вибору Перевертня, я плентався позаду Поневоленого.

Не знаю, коли це трапилося. Просто, я підняв погляд і побачив, що йду серед незнайомців. Я забулькав, як індик в спину Перевертня. Ворон почав сміятися. Тоді я зрозумів. Перевертень кинув на нас свої чари. Тепер ми виглядали, як керівники повстанських сил.

-- Хто ми? – запитав я.

Перевертень вказав на Ворона.

-- Це Черствий, член Кола. Швагер Загребельного. Вони ненавидять один одного так само, як Ловець та Кульгавий, -- тоді вказав на Елмо. – Польовий майор Риф, начальник штабу Черствого. Ти, небіж Черствого, Мотрін Ханін, один з найгрізніших вбивць, які коли-небудь існували.

Ми про них нічого не чули, але Перевертень запевнив нас, що їхня присутність нікого не здивує. Черствий постійно відвідував Форсберг, ускладнюючи життя брату своєї дружини.

-- Чудово, -- подумав я. – Просто прекрасно. А що з Кульгавим? Що ми будемо робити, якщо він з’явиться?

Коли Корні оголосив , що прибув Черствий, на обличчях людей в будинку, де тримали Зуада, з’явилася скоріше тривога, ніж цікавість. Вони не виказували ніякої шани до членів Кола. Вони теж нічого не питали. Очевидно, в справжнього Черствого підлий, мінливий, непередбачуваний характер.

-- Покажіть їм в’язня, -- сказав Перевертень.

Один з повстанців кинув на Перевертня погляд, що казав:

-- Зажди, ми тобі покажемо.

Будинок аж роївся від повстанців. Мені здавалося, що я чую, як Елмо обмірковує план атаки.

Нас відвели в підвал, через вміло замасковані двері, а потім ще нижче, в кімнату з земляними стінами та стелею, які підтримувалися балками й кріпильним лісом. Декорації живцем взяті з хворобливих фантазій збоченця.

Звичайно, що катівні існують, але більшість людей їх ніколи не бачать, тому вони, так насправді, в них не вірять. Я сам раніше не бачив катівні.

Я оглянув знаряддя тортур, тоді поглянув на Зуада, прив’язаного до величезного, дивного крісла, і запитав себе, чому Леді вважається негідницею. Ці люди називають себе хорошими хлопцями, що захищають права, свободи та гідність людського духу, але їхні методи нічим не відрізняються від методів Кульгавого.

Перевертень прошептав щось Ворону. Той кивнув. Цікаво, як нам себе поводити. Перевертень не встиг нам нічого розповісти, а ці люди очікують, що ми будемо діяти, як Черствий і його головорізи.

Ми сіли й стали спостерігати за допитом. В нашій присутності кати взялися до справи з подвійним запалом. Я закрив очі. Ворон і Елмо не надто переймалися.

Через кілька хвилин “Черствий” наказав майору Рифу залагодити певну справу. Я був спантеличений і не пам’ятаю яку саме. Ідея полягала в тому, що Елмо повернеться на вулицю і почне облаву.

Перевертень імпровізував. Нашим завданням було сидіти спокійно, поки він не подасть знак. Я гадав, ми почнемо діяти, коли Елмо наблизиться до шинку і зверху до нас почне просочуватися паніка. А тим часом, ми будемо спостерігати, як нищать полковника Зуада.

Полковник не справив на мене великого враження, але він був у лапах мучителів вже доволі довго. Думаю, якби вас віддали їм на поталу, ви б теж виглядали худим та зморщеним.

Ми сиділи мов три