Автор невідомий - Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

29. Повіт Яворів: 137. Нагачів.

30. Повіт Чортків: 139—144. 6 фільварків, 145. Біла.

Простір сих 145 маєтків виносить 109.472 га.

Якусь часть сього простору творять ліси й не-ужитки. які не йдуть на парцеляцію; якусь часть оставляли собі дотеперішні власники.

Скільки виносить простір, розпарцельований між кольоністів, можемо приблизно обчислити гаким способом.

Парцеляцію вело перших пять з висше вичислених авторизованих інституцій (осталі три інституції дістали авторизацію аж в липні 1920 року) і приватні особи.

Одна з тих авторизованих інституцій, „Товажиство аґрарно-осадніче“ оголосило, що за пів року розпар-целювало 20.000 морґів або 11.509-29 га.

Коли приймемо таку саму інтензикність парцеляції для всіх пяти авторизованих інстит)цій, то вони разом розпарцелювали 57.546 40 га.

Приватні авторизовані особи — на основі місцевих обчислень — розпарцелювали коло 20% простору, який розпарцелювали інституції, отже 11.509*28 га.

Таким чином весь простір, розпарцельований між польських кольоністів виносить 59055*68 га.

Висше згадане ,,Товажиство аґрарно-осадніче“ оголосило, що одну родину поселяло пересічно на 10 морґах. Се значить, що на 69.000 га (= 119 370 морґів) поселено 11.957 родин або — числячи на одну родину 5 осіб — 59.985 населення.

Отже білянс піврічної польської кольонізації в С х ід н і й Г а л и ч и н і представляється так: На 69.000 га землі поселено 11.937 родин польських кольоністів або 59.685 польського населення.

При такій самій інтензивности за один рік скольо-нізувала би Польща 138.000 га. Коли зважимо, що в десятиліттю 1902—1912 розпарцельовано в Східній Галичині з приватної ін:ціятиви всего 151.568 га, — то побачимо, що однорічна кольонізаційна діяльність польської держави майже дорівнюб 10 літній приватній парцеляційній діяльности.

Як уже подано весь запас землі на земельну реформу в Східній Галичині виносить 900.000 га.

З сього запасу треба оставити якусь скількість для дотеиерішних власників, яких б 1961 або кругло 2000.

Коли для них оставити тільки по 100 га на родину, то для земельної реформи остане тільки 700.000 га.

При такій кольонізаційніи інтензивности, яку проявила Польща за першого пів року, скольонізуе вона тих 700.000 га за пять літ.

З сього вивід:

Коли польське правительство матиме змогу вести ухвалену соймом і підпирану цілою польською суспільністю кольонізаційну політику в Східній Галичині далі в такою інтензивністю, з якою її розпочало, то за пять літ може скольонізувати польським селянством з Польщі весь запас землі, який знаходиться в краю для земельної реформи.

Се значить, що побіч польських дворів повстануть заможні польські села, польський елемент збільшиться як що-ди числа так і що-до господарської сили, що в результаті дасть йому постійну політичну перевагу в краю, — а місцеве українське селянство, як доси наслідком недостачі землі жило в нужді і наслідком політичної переваги польських дідичів в національнім поневоленню, так житиме й далі, позбавлене всяких виглядів поліпшити своє господарське положення через вемельну реформу, засуджене на що-раз більше національне поневолення і що-раз більшу господарську руїну.

Таку долю готовить корінному українському населенню Східної Галичини, яке доси, не вважаючи на вікове польське поневолення, творить ще 70 № населення краю, кольонізаційна політика Польщі.

11. Польська кольонізаційна політика в Східній Галичині і міжнародне право.

„Діяльність кольонізаційних комісій в Німеччині стягнула на себе обурення цілого світа.“ Отсі слова одного з визначних діячів польської кольоні-зації Східної Галичини5 являється найбільше проречистим засудом кольонізаційної політики Польщі супроти у-країнського народу.

Коли кольонізаційна політика Німеччини в польській Познанщині стягнула на себе обурення цілого світа, то на стільки більше обурення цілого світа, повинно звернутися проти Польща за її кольонізаційну політику в українській Східній Галичині.

На стільки більше — кажемо — бо коли кольонізаційна політика Німеччини супроти Поляків знаходила рішучий осуд значної части німецької суспільности, то Польща ціла як один муж, від консярватистів до соціалістів, хоче при помочи кольонізаційної політики загарбати відвічну українську землю.

І ще е одна важна ріжниця між кольонізаційною політикою Німеччини й Польщі.

Німеччина вела кольонізаційну політику супроти польського народу на території, на яку розтягалася її суверенна власть, і в часі, коли міжнародне право оставляло поневолені народи їх долі.

За те Польща взде без порівнання безогляднійшу кольонізаційну політику супроти українського народу на території, на якій їй суверенна власть зовсім не приедугуе, яка стоїть під охороною міжнароднього права і на якій польське правительство виконує тільки прові-зорично окупацію з уиоважнення Найвисшої Ради Мирової Конференції, і в часі, коли право самовизначення народів

— хоч тонтане тими, які проголосили себе його оборонцями — так глибок) вкорінилося в душу цілого культурного світа, що стало одним з основних елементів не тільки морального, але й писаного міжнароднього права.

І коли ті, що обурювалися на кольоніваційну політику Німеччини супроти польського народу, не мали ані обовязку ані права ані змоги актинно виступити проти сього злочину і покласти йому кінець — то тепер ті культурні народи, які з’бднані на Мировій Конференції і в Союзі Народів, взяли на себе обоьязок завести новий лад в Евроні, мають і право і обовязок і змогу покласти конець злочинови, якого допускається Польща на у-країнськім народі своєю кольонізаційною політикою в Східній Галичині.

Бо, як сказано, Східна Галичина не підлягає суверенній власти польської держави, тільки стоїть під охороною міжнароднього праьа і Найвисшої Ради Конференції, яка уповажнила Польщу тільки провізорично до окупації сього краю.

З характеру сього уповажненни — яке означили ми на иншім місци — ясно випливав, що Польща мав право тільки до таких заряджень в Східній Галичині, які потрібні для вдержання норядьу в краю. Поза сим вона обовязана шанувати дотеперішні відносини, з окрема не робити нічого, що пересуджувало би будучність краю в її користь

Що своїм земельним законодавством, на скільки польське правительство примінює його в Східній Галичині, і веденою на основі сього законодавства колі.оні-заційною політикою в сім краю ГІольіца переступила

8

границі свого уповажнення і нарушила міжнародне право, се ясне.

Се нарушення тим яркійше, що власне в земельнім питанню політика Польщі в Східній Галичині противиться ясно висловленій волі Найвисшої Ради Мирової Конференції.

В проекті статута для Східної Галичини, який, ясна річ, е висловом волі Найвисшої Ради що-до сього краю, містяться що-до земельного питання отсі постанови:

„Артикул 9. Не можна буде переводити в Східній Галичині ніякої систематичної кольонізації при помочи кольоністів звні.“

„Артикул 12. Сойм Східної Галичини буде видавати закони в отсих справах: . . . 10/Земе.льні питання.“

„Артикул 13.....Коли законодатна ухвала в

земельній