Юлия - Тіні старого лісу, Юлия

— Я згоден з попередником, – додав інший дух, схожий на ранковий туман. – Марина все-таки людина і це робить її вразливою. Де гарантія, що вона не піддасться впливу тієї істоти?

Марина розгублено дивилася то на духів, то на Чаклунку. Вона не знала, що на це відповісти.

— Ваша правда, – кивнула головою стара, – тому я буду спостерігати за Мариною, поки все не владнається. Я зможу прийти їй на допомогу, коли це буде потрібно і вберегти її від хибного вибору.

Дівчина полегшено зітхнула і з вдячністю поглянула на Чаклунку. Духи також заспокоїлися і потроху почали зникати серед дерев. Стара подивилася на дівчину і промовила:

— Ліс підтримує тебе, як і я, але і ти відтепер маєш бути уважнішою. Попереду на тебе чекають нові випробування, які вимагатимуть рішучості та впевненості.

Марина кивнула. Вона усвідомлювала, що її шлях стає ще складнішим, але не збиралася сходити з нього.