Деріка Лонг - Випадкова наречена, Деріка Лонг

Сандра сиділа за столом в просторій, але досить затишній кухні. Між нею і Артемом стояла тиха напруга, немов вони обоє перебували в тому проміжку, коли з одного боку все виглядало природно, а з іншого – не так вже й звично. Він сів поруч, злегка нахиливши голову до неї, дивлячись на неї уважно, але в його очах не було нічого, що вказувало на очевидну мету чи бажання. Сандра це помітила і вирішила не робити вигляд, що не бачить його погляду.

Вона дозволила собі розслабитися і трохи відпочити, хоча й не могла звикнути до того, що живе в будинку Артема. Її кімната, в якій вона проводила більшість часу, здавалася одночасно комфортною і холодною. Окрема спальня – її особистий простір, який вона так ретельно охороняла. Вона не бажала нікому дозволяти входити в це священне місце, окрім випадків, коли це було абсолютно необхідно. І от тепер вона почала відчувати, що межі її простору можуть бути порушені.

Артем поставив чашку з кавою на стіл, а потім, неначе вперше замислившись, сказав:

– Ми можемо зробити деякі зміни в твоїй кімнаті. Я подумав, що було б добре, якщо ти погодишся.

Сандра подивилася на нього з певною насторогою. Що він має на увазі? Що це за зміни?

– Я не кажу, що це потрібно прямо зараз, але зміна меблів, можливо, варто замінити шафу на більшу, і... змінити розташування ліжка, – додав він, майже не чекаючи на її реакцію.

Вона покосилася на нього. Сандра намагалася не показувати, як неприємно їй від цієї ідеї. Це ж її особисте місце! Ще одне його втручання, ще одна спроба втиснутись в її простір, забираючи те, що було єдиним насправді непорушним.

– Моя кімната… Я звикла до неї такою, якою вона є. Дякую за турботу, але мені здається, що це не так важливо, – спробувала вона пояснити, намагаючись звучати спокійно.

Артем, здавалося, не здивувався її відповіддю. Його вигляд був такий, немов він вже все знав наперед.

– Розумію. Але з часом це стане частиною твоєї нової рутини. І я хочу, щоб ти почувалася комфортно. Проте зміни потрібні – і я гадаю, що це буде добре для обох.

Він подивився на неї таким поглядом, який не залишав жодних сумнівів, що він все одно планує продовжити цю справу. Його бажання знову було очевидним, і хоча Сандра не хотіла здаватися, всередині вона відчувала, що це вже не просто проста пропозиція – це було частиною його плану все більше і більше включати її у своє життя, навіть у найменших, на перший погляд, деталях.

Сандра вдивлялася в нього, намагаючись знайти хоч щось у його погляді, що підказало б їй, що це не просто звичайна зміна в меблях. Але нічого. Він дивився на неї звично, немов вони просто обговорювали побутові дрібниці.

– Я подумаю, – сказала Сандра, відкидаючи свої сумніви, але відчуваючи, як неприємне відчуття від його пропозиції повільно зростає в її душі.

Зрештою, вона усвідомила, що у її житті з’являються нові правила, і це було далеко не те, чого вона очікувала від фіктивного шлюбу. Сандра не могла не відчути, що починає губити свою свободу і все більше потрапляє під його вплив.

Сандра довго сиділа в тиші після того, як Артем залишив її на самоті, щоб зайнятися своїми справами. Її думки кудись розпорошувалися, повільно ковзаючи від однієї теми до іншої. Вона знову і знову поверталася до того, що він сказав. Зміна меблів, більша шафа, перестановка ліжка... Все це звучало безневинно, але в її серці з’являлося відчуття незручності. Її кімната була її притулком, місцем, де вона могла бути самою собою. І ось тепер навіть це починало ставати частиною його плану.

Артем завжди мав своє слово. Він знав, як зробити все на свій лад, навіть якщо це стосувалося особистих меж інших людей. І хоч Сандра намагалася залишатися незалежною, чітко усвідомлюючи, що її життєвий вибір пов’язаний лише з фінансовою вигодою, вона все більше відчувала, як її простір стає обмеженим. Може, це лише її уявлення? А може, це вже відчуття реальності, яке ставало все виразнішим?

Зрештою, вона піднялася з-за столу, взяла чашку з холодним чаєм і пройшла до своєї спальні. Вона не мала наміру йти прямо до Артема і з’ясовувати це питання. Ні, вона просто потрібна була самотність. Їй треба було переосмислити все, що відбувалося навколо.

Артем залишився на кухні, ймовірно, розмовляючи по телефону з бізнес-партнерами. Сандра знала, що його робочі питання завжди займали багато часу і уваги. Проте цього разу вона відчула, як її власні думки і емоції починають домінувати над усім іншим. Якби не їхній фіктивний шлюб, чи відчувала б вона таку ж непевність у своїх стосунках з ним?

У своїй спальні Сандра підійшла до великого дзеркала, що стояло біля її ліжка. Вона подивилася на своє відображення, на свою довгу білу сукню, що вона одягала того дня. Сандра ніколи не була самозакоханою, але зараз вона не могла не помітити, як красивою вона виглядала в той момент. Може, вона і не відчувала себе на 100% впевненою, але цей зовнішній вигляд ніби нагадував їй, що вона варта чогось більше, ніж просто бути частиною чиєїсь схеми.

В цей час у кімнату несподівано увійшов Артем. Він не постукав у двері, що змусило її здригнутися від несподіванки.

– Я ж казав, що ми скоро будемо робити зміни в твоїй кімнаті, – сказав він, не звертаючи уваги на її здивування. – Я вже все вирішив. В найближчий час сюди завезуть нову шафу. Схожу на ту, що я замовив для себе.

Сандра відчула, як у її тілі пробігла хвиля збудження від його безцеремонності. Вона не була готова до таких сюрпризів. Як це вплине на її особистий простір, на її свободу? Вона відчула, що для нього це всього лише дрібниця, але для неї це було більше, ніж просто зміна меблів.

– Я все ж таки не зовсім готова до цих змін, Артеме, – сказала вона, намагаючись говорити спокійно. – Моя кімната... мені тут комфортно, я звикла.

Артем злегка посміхнувся, підійшов до неї, поклав руки на спинку стільця.

– Ти звикнеш, – відповів він, його голос був спокійний, але в його очах з’явилася якусь неприхована твердість. – Ти не повинна боятися змін. І так, я хочу, щоб ти почувалася тут, як вдома. Це ж твій дім також, правда?