Ерін Кас - Наздогнати мрію, Ерін Кас

— Коли ти вчора не відповіла на дзвінок, я накрутила себе далі нікуди. Ти ж знаєш.

— Знаю, але була не сама, — зізнаюся. Беру одну креветку, але під здивованим поглядом Солі не можу її скуштувати. — Я вечеряла з Дмитром.

— Те, що ти не повірила тій статті, я зрозуміла ще в суші-барі. А також помітила твою симпатію до нього. Тепер розумію, чому ти була такою розгубленою й блідою.

— Він хвилює мене, Соль, — зізнаюся подрузі, а вона усміхається. — І в мене не було таких відчуттів при знайомстві з Артемом.

— Ти не питала його про той випадок з розлученням?

— Намагалась, але він надто категоричний. Та й не хочеться копатися у чужому минулому. У мене своє не дуже солодке. Його б забути, але ще довго не вийде. Артем навіть говорити зі мною не захотів. Не вірить, що я від нього можу піти.

— Хай лісом гуляє той Артем, — гаркає Соля й наливає ще вина. — Такого вампіра ще потрібно пошукати. Він пив твою енергію три роки! А ти намагалася врятувати стосунки, які для нього не мали жодного значення.

— Не кричи. Не хочу згадувати його.

— Добре, вибач. Ну, а що цей Дмитро? Між вами щось було? — питає обережно.

— Поцілунок, — зітхаю, згадуючи вчорашнє шаленство.

— Оу, перший поцілунок… Він незабутній.

— Не перший, — кажу тихо.

— Це не перша ваша вечеря? — дивується подруга.

— Тоді… Ну, коли він мене підвозив, — підіймаю на неї погляд, а вона киває. — Ми говорили на терасі і я його поцілувала, — роблю ковток, не дивлячись на подругу.

— Що? Що ти зробила? Мені не почулося? Ти його по-о-цілувала?! — шоковано перепитує Соломія.

— Так. Не знаю, як це сталося. Просто після поведінки Артема я була пригнічена, а Дмитро… Він подобається мені, — видихаю.

— Та це я вже зрозуміла. Нарешті, я впізнаю у дівчині навпроти свою сміливу подругу.

— Знаєш як мені соромно було? — прикриваю обличчя долонями, але на душі легко, що поділилася з подругою своїми хвилюваннями.

— Чому? Ви дорослі люди й самі вирішуєте як вчинити. Єдине, що мене бентежить — це плітки про розлучення. Я теж почитала трохи й дізналася, що він втратив багатьох партнерів через скандал з розлученням. Але мушу визнати, вигляд він має шикарний. Наче не власник логістичної компанії, а мережі спортзалів. От би дізнатися, чи правда вся ота інформація. Чи можу я довірити йому свою ліпшу подругу.

— Не вигадуй. Про стосунки немає мови. Ми просто вечеряли. Якщо говорити чесно, то не вірю, що в нас щось вийде, бо різниця кардинальна.

— Таку красуню не знайти серед кола його спілкування. Все своє, без ботоксу, штучних вій, нарощеного волосся і так далі. Подарунок, а не дівчина, — підіймає склянку, а я усміхаюся.

Тільки роблю ковток, чую, що дзвонить телефон у кімнаті й поспішаю відповісти. На екрані номер Дмитра, і я на мить зависаю. Я не вірила, що він зателефонує. Серце радісно тріпоче, а усмішка сама розтягується на обличчі.