Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Цікаві роздуми, ай.

— Нічого в голову лізти! Без дозволу.

Виставила ментальний щит і пішла перевіряти картопельку, вже дуже смачно пахне, і в гостей животи бурчать.

— Кульки залишили і пішли руки мити! — скомандувала я.

— Ходімо поговоримо, не тут, — сказав дідусь, — Лія, ми скоро прийдемо. Надя, побудь із нею. Алекс, ти зі своєю четвіркою з нами.

Прийшли вони, коли ми вже діставали великі дека з вечерею. Трапеза пройшла практично мовчки. Нас із Надею похвалили за смачну їжу і якщо щось обговорювали, тільки продукти.

— А з тими двома, що буде? — запитала одразу, як поїли.

— Якими двома? — запитав дідусь.

Я насупилася, він мені посміхнувся і сказав.

— Вони пішли і повір, більше ніколи тебе не потривожать. Просто повір на слово, вони ні тебе, ні Алекса не потривожать.

— Вони своїми ногами пішли?

— Тобі це так важливо знати?

Потиснула плечима.

— Тоді, просто забудь про них.

— Як щодо завтра пополювати? — запропонував Рей — Ліє, ти вже ходила на полювання?

— Угу, зайці занадто швидко бігають.

Вранці, коли я перетворилася, чоловіки дивилися на мене з цікавістю.

— Намагаємося уявити, як ти розпушилася тоді. Образ зі спогадів це одне. Але зараз ти така крихітка, а повелася як підліток.

Фиркнула і пішла в ліс кігті точити. А потім із цікавістю роздивлялася друзів Алекса і його самого, коли вони перетворилися. Пішла, понюхала всіх. Хлопці сиділи не ворухнувшись. Гора пах по-іншому, не могла зрозуміти через що. Алекс навіть занервував, коли я лапи на його друга поставила і полізла голову нюхати.

— Гор, тобі якісь уколи робили? — запитав дідусь.

Кіт тільки кивнув, і мабуть, щось ментально відповів. Бо я щось почула, але не розібрала слів.

— Його нещодавно отруйний павук вкусив і робили укол з антидотом, — переклав Ліріт.

— Лія, досить хлопця бентежити і нервувати Алекса.

Фиркнула і пішла до Алекса, він нахилився до мене, і я його легенько боднула у велике чоло. Мене спробували спіймати лапами і вилизати, спритно відстрибнула і побігла в ліс.

— Не загубіть її. Ми вас трохи пізніше наздоженемо, — сказав дідусь хлопцям.

Я сама відчула слід зайця і пішла по ньому. Зайця побачила під кущем, пухнастий помітивши мене, дав стрекача. Я побігла за ним слідом. На відстані метрів десяти бігли хлопці. Мені давали видимість, що я сама полюю.

Пробігши кілька хвилин, втратила здобич. Зупинилася і знову почала принюхуватися. Почула якийсь дивний солодкуватий запах і пішла на нього. Потім побачила зайця. Той сидів, щось їв і на мене не звертав увагу. Я стала готуватися до стрибка. Побігла, а потім і стрибнула. Мене в польоті збив великий кіт і відкинув на кілька метрів від довгоочікуваної здобичі. Хотіла обуритися, все ж таки вдарилася і лапка тепер болить. Але коли побачила "здобич", зрозуміла, добре, що мене відкинули. Заєць був умертвієм і їв аж ніяк не травичку. Від цього й був цей солодкуватий запах, запах гниття. Поруч з'явився дідусь, Том і його друзі. Мене великий кіт спробував узяти за комір і забрати звідси. Домігся тільки крику і спроби вчепитися в морду.

— Ти її неправильно береш за комір. Кошеня має підібратися, а воно в тебе вивертається, — пояснив дідусь.

Ще й показав, за що зубами треба брати, і обурене шипіння нікого не хвилювало. Другий раз схопили за комір вдало. Рефлекторно зібралася в грудку.

Відпустили мене тільки біля будинку. Навіть спробували вилизати і ледь встигли ухилитися від кігтів. Алекс, кота відштовхнув мордою і мене лапами загреб собі. У нього під головою і між передніх лап, сховалася. Лапка задня, ліва, боліла, але не критично.

— Ліє, пройдися, — попросив Дік, він єдиний із хлопців обернувся — у тебе лапка болить?

Кивнула. Мене змусили пройтися і потім промацали ніжку.

— Швидше за все невелике розтягнення.

Друг розлігся на боці й дозволив по собі лазити й тихо помуркував. Спочатку повернулася Надія у вигляді кішки і була нервовою. Підійшла, понюхала мене і спробувала зловити вилизати. Ще через годину повернулися чоловіки.

— Довелося упокоїти кількох мерців. І заєць там був най нешкідливішим, — повідомив нам дідусь. — Ліє, ти як?

Мене кошеням підхопили на руки й уважно оглянули. Виявили, що лапка болить.

— Вибач дрібна, — сказав винувато Тен. — Але близьке знайомство з тим дохлим зайцем, тобі б не сподобалося.

— Уже на одній руці майже не поміщаєшся, — посміхнувся дідусь, — ростеш, моя красунечко.

Чмокнули в ніс і поставили на землю. Обернувшись, одразу перевірила ногу. Трохи нила щиколотка.

— Купатися підемо?

Залишок канікул ми провели в компанії друзів Алекса. Томас зі своїми друзями поїхав наступного дня. Хлопці не давали занудьгувати, вчили полювати і давали за собою поганятися.

Одного разу Гор запитав:

— Видіння, вони як відчуваються? Усе намагаюся зрозуміти, через що ти тоді так приклала нас усіх.

Поморщилася, згадуючи видіння.

— По-різному. Якщо я не сплю, я розумію, що це видіння, або якщо усвідомлено, з даром працюю. А якщо це уві сні, то відбувається повне занурення. Щоб ви зрозуміли, чого я так сказилася. Я все бачила й відчувала, немов це відбувається зі мною насправді. Уві сні було незрозуміло, що це всього лише видіння і це ще не сталося. Я дуже чітко відчула дію того артефакту і свій стан, коли Алекса шантажували. Звісно, коли я прокинулася, єдине, що я хотіла, це когось конкретного порвати на шматки.

Дідусь здригнувся від моєї розповіді.

— Що з тобою?

— Згадав твої перші видіння, теж були усні.

Я похмуріла і просто кивнула.

— А що було в перших видіннях? — запитала Надія.

— Я не відповідатиму, — сказала різкіше, ніж потрібно.

— Попереджали про одного психа, — обтічно відповів дідусь.

Поки я відпочивала з дідусем, Алексом і його друзями, мама відпочивала з батьком. Вони теж поїхали, але тільки на море. І мої брати були надані самі собі. Коли, приїхавши, побачила їх, вигукнула: