Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Пором продовжував іти вперед і тільки злегка погойдувався з боку в бік.

Навколо відсторонено височіли зелені архіпелаги.  

- Заведіть друга, що служить у кав'ярні. У такому разі у вас постійно буде в домі кава, - запропонував творець.

- Завести друга? Я думав, що завести можна тільки домашнього улюбленця.

- Зачекайте, - заспокоював Чоловіка старець. - Ви теж можете щось запропонувати служителю кав'ярні. Адже у вас теж є ремесло.

- Те, про що ви говорите, ще вчора називалося «бартер». Кожен перший займається бартером. Дружба - це точно щось інше.

Творець закурив нову сигарету і простягнув Чоловікові портсигар. Однак той жестом відмовився і дістав із мішечка одну з трьох подарункових сигарет, отриманих раніше.

- Те, чим ви зараз займаєтеся, це вже семантика, - відповідав творець. - Дружба - це найдієвіший спосіб отримувати вигоду. Подобається вам ця правда чи ні.

Обидва, Чоловік і творець дивилися вдалину і курили.

- Якщо я коли-небудь проходитиму тест на статус творця, це і є правильна відповідь на визначення слова «дружба»? - запитав Чоловік.

Старий не змінився в обличчі. Таке запитання не ображало його гідності, але викликало інтерес.

- І що ж тоді дружба, по-вашому? - запитав він.

Чоловік затягнувся цигаркою, щоб зобразити ввічливу паузу, хоч давно вже мав заготовлену відповідь.

- Що більше ми говоримо про дружбу, то менше в ній сенсу, - сказав він.

Ці слова змусили обличчя співрозмовника нервово смикатися.

- А чому ви тоді в цивільному? - запитав творець.

Чоловік поглядом показав, що не розуміє запитання.

- Де ваша ряса? - сказав творець і кивнув у бік великого архіпелагу попереду. - Ви розмовляєте прямо як монахи з цього непотрібного храму. Тільки мова ваша більш зухвала.

Не зустрівши жодної реакції, старий продовжував курити, але тепер швидше. Докуривши, він став м'якшим.

- Це образа говорить у мені, вибачте. Можливо, ви тільки вчитеся, щоб стати монахом, - продовжував творець, нервово потираючи золотий перстень у себе на пальці.

Чоловікові було що сказати, але він не став цього робити. Його співрозмовник також міг і далі зберігати мовчання, але вважав за краще продовжити бесіду.

- Ви вибачте, що я так про ваш храм. Відвідуючи його, я завжди ставлю максимум від свого рейтингу. Із вашим настоятелем ми часто зустрічаємося біля гральної дошки. Ми, можна сказати, приятелюємо, - виправдовувався творець.

Він переключився із золотого персня на свій ланцюг із золотих діжок на шиї.  

- Я не служу в цьому храмі, - немов відмахуючись від мухи, відповів Чоловік.

Творець видихнув і нарешті залишив свої золоті прикраси в спокої. Швидкість порома впала на кілька вузлів. Він повільно наближався до причалу.

- Чому вас хвилює те, що про вас може подумати якийсь монах? - поцікавився Чоловік.

Творець примружився, розглядаючи когось на причалі.

- Це хвилює не мене, а одного з членів моєї родини, - відповів він.

Нагору піднявся служитель, який заходив раніше.

- Якщо ви хочете покинути корабель раніше за інших пасажирів, будьте ласкаві, йдіть за мною, - запропонував він.

Спускаючись слідом за служителем, творець непомітно передав ще дві цигарки таємничому співрозмовнику, який викликав у нього інтерес.

Чоловік навіть не мріяв про таку удачу, адже він отримав у рази більше того, на що міг розраховувати. Залишилося тільки розібратися, куди він приплив і через який час пором повертатиметься назад.

Пасажири на другому і першому поверхах покірно сиділи в очікуванні своєї черги.

Пором зайшов у скелясту бухту, причалив, і, після того, як кілька служителів його пришвартували, творець і Чоловік покинули корабель першими.

На скелястому острові виявилося ще тепліше, ніж на набережній Міста Троянд. Попереду стояв термінал, обгороджений високим кам'яним парканом, і єдиний вхід на сам острів пролягав тільки через нього.

Творець кивнув Чоловікові і, швидким кроком відірвавшись від нього, увійшов у термінал.

Усередині просторого терміналу, на холодній і гладкій підлозі, уздовж стін вишикувалися служителі у форменому одязі. Творець, який раніше покинув Чоловік, майже біг назустріч молодій парі.

Чоловіка дійшов до центру приміщення і зупинився, озираючись.

Худа дівчина з глибоко запалими очима і темно-коричневими колами під ними міцно, але безрадісно обійняла творця. Її сильно засмальцьоване волосся каштанового кольору злиплося в кілька брудних пасм. Осторонь від творця і його родички стояв здоровий на вигляд, але теж безрадісний молодий чоловік. Старий з порома на нього навіть не подивився, а повів дівчину назовні, всередину острова. Молодий чоловік приречено плентався за ними ззаду.

Чоловік втомився за ніч, і його тіло вимагало відпочинку. Допитливість же, благала його пройти ще трохи вперед і подивитися, що там усередині острова.